302 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
округу. У 1960— 62 pp. головнокомандувач Ракет, в-ськ стратег, призначення, у 1962— 83 pp. головний інспектор Міністерства оборони— заступник міністра оборони СРСР.
М У Р А В И О В Михайло Артемович( 1880— 1918)— військ, діяч, підполковник рос. армії. Належав до лівих есерів. Після жовтневих подій 1917 р. перейшов на бік рад. влади. У груд. 1917— квіт. 1918 р. командував червоноарм. загонами, які в січ. 1918 р. брали участь у боях проти військ, частин У Ц Р та окупували м. Київ. Командував в-ськами Одес. рад. республіки. У лип. 1918 р. командувач Сх. ф-нту Червоної армії. Вбитий під час арешту після лівоесерівського заколоту.
М У Р А В С Ь К И И Ш Л Я Х— стратег, тракт( битий шлях), яким протягом 16— поч. 18 ст. ходили крим. йногайські татари на Лівобережну і Слобід. Україну та півд. р-ни Росії з метою пограбувань і наживи(« за ясирем »). Ішов « муравою »( тобто травою— звідси і походить назва), включаючи переправи через великі річки, переважно по безлюдному степові: від Перекопу на пн між витоками річок Молочні Води і Кінські Води, перетинав річки Вовчі Води, Самара та Орель. Далі проходив поблизу Коломака, Валок і Охтирки( територія Харк. і Охтир. полків), між верхів’ ями річок Сіверський Донець, Оскол, Ворскла і Псел виходив на Ізюмський шлях, а під м. Ливни з’ єднувався з Кальміуським шляхом і досягав м. Тули. На ньому стояло 5 моск. сторож. Запорозькі козаки називали М. ш. також « отвічним, безкрайнім », бо тойтягнувся по території Січі 200 верств. У II пол. 17 ст.— на поч. 18 ст., у зв’ язку з будівництвом на Слобожанщині українцями та росіянами багатьох міст, а також Бєлгород, оборонної лінії, М. ш. поступово перетворився на торг, тракт. Відтоді ним найчастіше користувалися козаки, що їхали до Криму.
М У Х И П О В С Т А Н Н Я 1490— 92 pp.— найбільший збройний виступ селян проти соц. і нац. утисків пол. шляхти в Україні 15 ст. Очолюване селянином Мухою( за одними джерелами українцем, за ін.— « волохом »). М. п., почавшись у Молдові, швидко охопило Буковину і Галичину. Чисельність повсталих досягла 9— 10 тис. їх підтримали деякі укр. можновладці. 1490 р. озброєні селяни захопили Снятин, Коломию, Галич, багато ін. міст і сіл, вирушили на Львів. Король Речі Посполитої Казимир IV оголосив посполите рушення і звернувся по допомогу до Тевтон, ордену. Під Рогатином повстанські загони були оточені йрозбиті в бою з пол. в-ськами. За деякими даними, Мусі вдалося втекти. 1491 р. народний рух на Буковині та в Галичині відновився під керівництвом Андрія Борулі. Є думка вчених, що під тим ім ' ям був сам Муха. На прикордонні Галичини повстанці зазнали поразки, а Борулю схопили пани і незабаром стратили— скинули зі стіни Хотин, замку. 1492 р. під ім’ ям Мухи діяв ватажок повстанців, загонам якого вдалося захопити значну територію Галичини. Вони громили великі маєтки, вбивали панів, виганяли урядників. Ватажка карателям вдалося схопити. Його під вартою відвезли до Кракова, де він помер у в’ язниці.
М У Ш К Е Т Е Р И— вид піхоти в європ. арміях 16— поч. 18 ст., озброєної мушкетами. У Франції в 17— 18 ст. частина гвард. кавалерії. У Росії, Пруссії та ін. країнах у 18— на поч. 19 ст. назва більшої частини піхоти.