292 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
якщо держава не встановлює покарання за дію, яка міжнар. правом віднесена до категорії злочинів проти миру і людства, то це не є обставиною, що звільняє винну особу від міжнар. кримінал, відповідальності; особистої відповідальності за міжнар. правом; посадове становище особи, яка вчинила злочин за міжнар. правом, не звільняє її від кримінал, відповідальності; відповідальність вищих посадових осіб; виконання особою злочинного наказу свого уряду чи начальника не звільняє її від відповідальності, якщо свідомий вибір був фактично можливий; незастосування строку давності до воєн, дій і воєн, злочинів). Джерелами М. к. п. є договір та звичай, у деяких випадках— рішення міжнар. організацій, заг. принципи права, притаманні осн. внутрідерж. правовим системам, а також принципи міжнар. публічного права. Повне значення мають рішення міжнар. судів( напр., вирок Нюрнберзького трибуналу). Важлива роль у створенні норм М. к. п. належить договорам( конвенціям), яких налічується кілька сотень і які присвячені питанням визначення злочинності певних діянь та їх караності, надання допомоги в розслідуванні і судовому розгляді кримінал, справ, видачі злочинців тощо. Договори бувають універсальними, регіональними( Європ. конвенція про взаємну допомогу в кримінал, справах 1959 р.) або двосторонніми. В них може відображатися міжнар. звичай. Правила міжнар. договорів є обов’ язковими і для держав, що не є їх учасницями, як звичаєві норми( напр., схвалена ГА О О Н Конвенція про запобігання злочинам геноциду і покарання за нього 1948 p.). Із цього виходила, зокрема, практика Нюрнберзького трибуналу. Прикладом прямого створення норм та ін-тів М. к. п. органом міжнар. організації є застосування Радою безпеки О О Н міжнар. трибуналів для колишньої Югославії та Руанди резолюціями від 25.05.1993 р. і 8.11.1994 р.( Міжнар. кримінал, трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнар. гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії з 1991 p.; Міжнар. кримінал, трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за геноцид та ін. серйозні порушення міжнар. гуманітарного права, вчинені на території Руанди, і громадян Руанди, відповідальних за геноцид та ін. подібні порушення, вчинені на території сусідніх держав у період з 1.01 до 31.12.1994 p.). Статутами цих трибуналів підтверджено, що офіційне становище обвинуваченого, включаючи главу держави чи уряду, не звільняє його від кримінал, відповідальності. Більш того, такі особи несуть відповідальність за невідвернення злочинів підлеглими. Як правило, резолюції міжнар. організацій та їх органів, зокрема ГА О О Н, безпосередньо не створюють норм міжнар. права, хоча й є важливою ланкою у процесі їх формування. Так, міжнар. стандарти, розроблені під егідою О О Н, прийняті її ГА( напр., типові договори про взаємну допомогу в кримінал. справах, про передачу нагляду над злочинцями, умовно засудженими чи умовно звільненими, осн. принципи поводження з ув’ язненими), юридично не є обов’ язковими для держав, але використовуються ними у своїй міжнар. практиці та в нац. праві. Норми М. к. п., що належать до категорії норм заг. міжнар. права, мають універсальну сферу дії. Особи, винні у вчиненні таких злочинів( напр., воєн., проти людяності), підлягають переслідуванню( незалежно від місця їх вчинення) будь-якою