256 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
позиції вибрав столицею рейхскомісаріату України місто Рівне. Трактував українців як « недолюдей »( Untermenschen). Винуватець смерті бл. 4 млн чол. в Україні, включаючи і євр. населення. Ще 2,5 млн чол. за час його правління було депортовано до Німеччини, де вони працювали як « остарбайтери ». Під керівництвом К. нещадно експлуатувалися природні багатства України, було пограбовано і вивезено до Німеччини величезну кількість пам’ яток культури тощо. Після поразки Німеччини перебував інкогніто у брит. зоні окупації. У 1949 р. його виявлено і передано пол. уряду для суду за злочини, які він скоїв як гауляйтер Сх. Пруссії. Після десятилітнього зволікання був засуджений до страти у 1959 p., хоч вирок не було виконано з огляду нібито на слабке здоров’ я К.
К ОЦ Ю БИНСЬКИМ Юрій Михайлович( 1896— 1937)— укр. держ., парт, і військ, діяч. Н. 25.11 у Вінниці в родині укр. письменника М. Коцюбинського. Член РСДРП з 1913 р. Під час Першої світової війни був мобілізований( 1916) в армію; закінчив Одес. військ, училище, прапорщик. Учасник Лютневої революції та жовтневих подій( 1917) у Петрограді. З 20.10.1917 р.— член Петрогр. ВРК, комісар гвард. Семенів, полку. З груд. 1917 р. входив до складу першого уряду рад. України— Народного секретаріату— як заступник, а пізніше— як виконуючий обов’ язки народного секретаря військ, справ. З 19.01.1918 р.— головнокомандувач в-ськ Рад. УНР. Керував військ, операціями рад. в-ськ в Україні, брав участь в організації партизанського руху, голова Надзвичайного комітету оборони України( 1918), член Всеукр. бюро для керівництва повстанською боротьбою проти нім. окупаційних в-ськ(« Дев’ ятки »), Всеукр. центрального військ.-революційного комітету, Організаційного бюро по скликанню Першого з’ їзду КП( б) У, Тимчасового робітничо-сел. уряду України. У 1919 р.— член РВР Укр. ф-нту, голова Черніг. губвиконкому. З серп. 1920 р.— член Зафронтового бюро ЦК КП( б) У. З кін. 1919 до трав. 1920 р.— член Полт. губвиконкому партії. У 1920 р. направлений на дипломатичну роботу, зокрема в 1921— 22 pp. був представником рад. України в Австрії. З 1930 р.— заступник голови, а з 1934 р. голова Держплану і заступник голови Ради народних комісарів УРСР. Був членом ВУЦВК. Репресований. У жовт. 1936 р. був звинуваченийв організації і керівництві діяльністю контрреволюційною троцькістською організацією в Україні(« Укр. троцькістський центр »). 8.03.1937 р. засуджений колегією Верховного Суду С Р С Р до розстрілу і того ж дня вирок було виконано. Реабілітований у груд. 1955 р.
К ОЧУБЕІ— козацько-старшинський і дворянській рід, графи( з 1799), князі( з 1831). Родоначальником династії в Україні вважається татарин Кучук-бей, який переселився в Україну в сер. 17 ст. і охрестився на ім’ я Андрій. Великі землевласники в Рос. державі; Василь Леонтійович К.( 1640— 1708)— ген. старшина в Гетьманщині; Василь Васильович К.( р. н. невід.— 1743)— полковник полт.( з 1727). Напередодні йу період рос.-тур. війни 1735— 39 pp. керував полком на будівництві та охороні Укр. лінії. Мав звання « знатний військ, товариш »; Семен Васильович К.