236 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
К. с. розпочалося разом із виникненням укр. козацтва в кін. 15 ст. Спочатку до її складу входили отамани-ватаги, що були керівниками перших козацьких загонів. Повного організаційного оформлення К. с. набула в період створення Запорозької Січі. В різні часи її існування чисельність цієї групи козацтва була неоднаковою і деколи сягала до 150 осіб. До складу К. с. входили: військ, старшина— кошовий отаман, військ, суддя, військ, осавул, військ, писар та курінні отамани; військ, служителі— підписар, булавничий, хорунжий, бунчужний, перначний, підосавул, довбиш, ггіддовбиш, військ, пушкар, підпушкар, гармаш, військ, товмач, військ, шафар, підшафар, кантаржій та канцеляристи; похідні та паланкові начальники— полковник, писар, осавул, підписар та підосавул. В період ведення воєн, дійобирався також обозний, що був помічником осавула і входив до складу військ, старшини. До К. с. на Запорожжі належали т. зв. батьки, сивоусі діди— колишні військ, старшини, які залишили свої посади по хворобі або за віком. На Запорозькій Січі старшина зосереджувала в своїх руках адмін. владу і судочинство, керувала в-ськом, розпоряджалася фінансами, представляла Січ у зносинах з іноземними державами. Старшину обирали на військ, козацькій раді за участю всього козацтва. К. с. існувала у реєстровому козацькому в-ську, що було створене у 1572 р. На чолі реєстрових козаків стояв гетьман, якого обирали за погодженням з королівським урядом на заг. військ, раді. Першим гетьманом реєстрового в-ська вважається шляхтич Я. Бадовський. Після остаточної ліквідації держ. прав України царський уряд 1785 р. скасував К. с. у Гетьманщині як окремий сусп. стан( ще раніше це було зроблено у Слобід. Україні— у 1765 та на Запорожжі— в 1775). Деяка частина старшини була зрівняна у правах з рос. дворянством.
К О ЗА Ц ЬК Е З В И Ч А Є В Е П Р А В О X V I— X V I I I ст. В УКРАЇНІ— сукупність норм поведінки людей, вироблених у процесі становлення козацтва як великої сусп. групи. Поширення набуло в побуті запорожців, а також козацьких общин на Лівобережжі, Правобережжі, Слобожанщині, пізніше— у півд. р-нах( правда, з помітним обмеженням в останніх законодавством Речі Посполитої та Рос. держави). Застосовувалося в діяльності нац. військ.-адмін. і судових установ, впливало на характер володіння землею, заняття ремеслами, промислами, торгівлею, купівлюпродаж майна, види покарань тощо. На Запорозькій Січі К. з. п. керувалися всі офіційні особи: від курінних отаманів до центрального військ, суду. К. з. п. заперечувало кріпосницькі взаємовідносини між людьми і проголошувало соц. рівність усіх членів суспільства. Для козаків ним передбачались « вольності », які мали « предки и отци их ». Окремі норми К. з. п. були сталими. За умов монархічної форми правління К. з. п. на території України поступово звелось нанівець. Окремі норми його зафіксовані в « Правах, за якими судиться малоросійський народ », « Екстракті малоросійських прав » 1767 р. та ін. збірниках нормативних актів.
К О ЗА Ц ЬК И Й ЗА Г ІН ім. ГО Н Т И— укр. військ, частина під командуванням А. Долуда, яка 13.11.1918 р. прибула до Львова з Наддніпрян. України на