Енциклопедичний довідник 199
цлер( з 1617). В 1594— 96 pp. очолював пол. в-ська, які королівський уряд направив на придушення повстання під проводом С. Наливайка. У трав. 1596 р. Ж. обложив козацький табір в урочищі Солониці біля м. Лубен. Підступом заволодівши табором, наказав стратити кілька тисяч повстанців, їхніх жінок і дітей. В 1601— 02 pp. керував воєн, діями пол. армії проти шведів у Лівонії, участь в яких брали і запорозькі козаки під проводом гетьманів С. Кішки та І. Куцковича. В 1607 р. розбив заколотників на чолі з М. Зебжидовським, які виступили проти Сигізмунда III Вази. З 1608 р.— київ, воєвода. 24.06.1610 р. розгромив в-ська В. Шуйського і 4.06.1610 р. зайняв Москву. В 1611— 20 pp. керував воєн, діями пол.-укр. армії проти турків на Поділлі. Під час Хотинської війни 1620— 21 pp. в-ська під командуванням Ж. були розбиті в Цецорській битві 1620 p., в якій він і загинув.
Ж О М ІН І( Jomini) Антуан Анрі( Генріх Веніамінович)( 1779— 1869)— військ, теоретик і історик, генерал від інфантерії( 1826). З 1798 р. у швейц., у 1804— 13 pp. у фр. арміях, з 1813 р. на рос. службі. Узагальнив досвід наполеонівських воєн, утверджував « вічні принципи » воєн, мистецтва.
Ж УКОВ Георгій Костянтинович( 1896— 1974)— маршал Рад. Союзу( 1943), чотири рази Герой Рад. Союзу( 1939, 1944, 1945, 1956). Н. 20.11( 2.12). 1896 р. у с. Стрєлковці( тепер Жуковського р-ну Калузької обл.). З 1915 р. в армії, учасник Першої світової війни, нагороджений 2 Георгіївськими хрестами. Молодший унтерофіцер царської армії. У Червоній армії з 1918 р. У 1918— 20 pp. командував взводом і ескадроном, брав участь у боях на Сх., Зах. і Півд. ф-нтах. Закінчив кавалер, курси( 1920), курси удосконалення керівного складу кавалерії( 1925) і вищого начальницького складу( 1930). Після громадянської війни— на командних посадах. У 1939 р. брав участь у організації розгрому япон. в-ськ на р. Халхин-Голі. З 7.05.1940 до 14.01.1941 р. командував в-ськами Київ, військ, округу. У роки Великої Вітчизняної війни займав посади начальника Ген. штабу Червоної армії, заступника Народного комісара оборони СРСР, заступника Верховного Головнокомандувача, командувача в-ськ ряду ф-нтів. У повоєн. роки— головнокомандувач Групи рад. окупац. в-ськ у Німеччині, головнокомандувач Сухопут. в-ськ, командувач в-ськ Одес.( 1946— 48) і Урал, військ, округів. З берез. 1953 р.— перший заступник міністра, а з лют. 1955 до жовт. 1957 р.— міністр оборони СРСР. У жовт. 1957 р. звільнений від обов ' язків міністра за розпорядженням М. Хрущова, у 1958 р. звільнений зі ЗС. Герой Монгольської Народної Республіки( 1969). Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 3 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-го ступеня, медалями, а також іноземними орденами. Двічі нагороджений вищим військ, орденом « Перемога ». Помер 18.06.1974 р. Похований у Москві на Красній площі біля Кремлівської стіни.
Ж УКОВСЬКИМ Олександр Тимофійович( 1884— р. см. невід.)— військ, і політ, діяч, полковник Армії УНР. До Лютневої революції 1917 р. полковник рос. армії, після— один із лідерів партії укр. есерів. У 1917 р.— член Укр. ген. військ.