ЖИГАРЄВ Павло Федорович( 1900— 63)— головний маршал авіації( 1955). У 1941— 42 pp.— командувач ВПС Червоної армії, з 1942 р.— ВПС Далекосх. ф-нту, у 1945 р.— повітр. армії. У 1949— 57 pp. головнокомандувач ВП С, з 1953 р. одночасно заступник, з 1955 р. 1-йзаступник міністра оборони С РС Р. У 1957— 59 pp. начальник Головного управління Цив. повітр. флоту. З листоп. 1959 р.— начальник Військ, командної академії П П О.
Енциклопедичний довідник 195
В 1653 р. прибув на чолі укр. посольства до Варшави, де, незважаючи на дипломатичний статус, був заарештований і ув’ язнений. Лише в 1655 р. звільнений з ув’ язнення Я. Радзивіллом. В 1655 р. знову очолив Київ, полк; у 1656 р.— ген. суддя. В 1657 р. за дорученням Б. Хмельницького був призначений наказним гетьманом 20-тис. укр. корпусу, який спільно з в-ськами семигород. князя Юрія II Ракоці і швед, короля Карла X Густава брав участь у бойових діях проти Польщі. Союзницькі в-ська, визволивши Галичину, поступово зайняли значну частину території Польщі, в т. ч. міста Ланцут, Краків і Варшаву. Влітку 1657 р. деякі непорозуміння між союзниками і демагогічна агітація царського агента Желябуського призвели до відмови частини козацьких в-ськ, очолюваних Ж., від продовження воєн, дійі повернення їх в Україну. Звістка про самовільний виступ корпусу Ж. з Польщі тяжко вразила Б. Хмельницького і стала однією з причин його передчасної смерті. Після смерті Б. Хмельницького підтримував гетьмана І. Виговського. Учасник Конотопської битви 1659 р. В 1659 р. був послом І. Виговського до пол. короля і тур. султана. В 1660 р. Ж. потрапив у моск. полон, де, очевидно, і загинув.
Ж Е З Л— 1) ціпок, тростина, короткий ціпок( як правило, з оздобленням і прикрасами), що служить символом влади, почесного становища( напр., маршальськийжезл); 2) на залізничному транспорті металевий стрижень, елемент електрожезлової системи.
••
Ж ЕН ЕВСЬК І К ОН ВЕН Ц ІЇ— важливі міжнар. багатосторонні угоди в сфері
законів та звичаїв війни, спрямовані на захист жертв збройних конфліктів. Прийняті у 1949 р. та доповнені протоколами 1977 р.
Ж Е РТ ВИ В ІИ Н И— людські втрати( прямі та непрямі) на ф-нті і в тилу держав, що воюють, всі потерпілі у війні особи, незалежно від визначення їх міжнар.- правового статусу.
Ж И ВО Т О В С ЬК И И Павло Трохимович( р. н. невід— 1699)— укр. військ, і держ. діяч періоду Руїни. В 1661— 62 pp.— полковник Миргород., а в 1663— 72 pp.— гадяцький полковник. В січ.— лют. 1664 р. обороняв Глухів від пол. в-ськ, які очолював король Ян II Казимир. В лип.— серп. 1678 р. Ж. призначений наказним гетьманом, командував козацькою залогою в Чигирині під час другої облоги міста тур.-тат. армією( див. Чигиринські походи 1677— 78 pp.).
ЖИГАРЄВ Павло Федорович( 1900— 63)— головний маршал авіації( 1955). У 1941— 42 pp.— командувач ВПС Червоної армії, з 1942 р.— ВПС Далекосх. ф-нту, у 1945 р.— повітр. армії. У 1949— 57 pp. головнокомандувач ВП С, з 1953 р. одночасно заступник, з 1955 р. 1-йзаступник міністра оборони С РС Р. У 1957— 59 pp. начальник Головного управління Цив. повітр. флоту. З листоп. 1959 р.— начальник Військ, командної академії П П О.
Ж ИД ІВСЬКИЙ( Є В РЕ Й С Ь К И Й) К УРІНЬ— військ, частина УГА, яка складалася переважно з євреїв. Сформований у черв. 1919 р. в Тернополі. Командиром куреня був поручник С. Ляйнберг. До складу куреня входили 4 сотні піхоти