164 Історія війн і збройних конфліктів в УкраТні:
проводу ОУ Н і учасник другого великого збору О У Н. В 1941— 43 pp. Г. брав активну участь у партизанській боротьбі проти гітлерівців. Восени 1941 р. очолив крайовий військ, штаб ОУН, якийзаймався викриттям такт, планів нім. командування, створенням складів зі зброєю і боєприпасами, підготовкою офіцер, кадрів для майбутньої укр. армії. Весною 1943 р. заарештований гестапо. Звільнений з ув’ язнення під час нападу на тюрму, організованого УПА. Очолив головний військ, штаб УПА. З січ. 1945 р. призначено на пост шефа штабу УПА. 1.11.1945 р. Г. було присвоєно звання генерала. Восени 1945 р. разом з членом проводу ОУН Т. Маївським, виконуючи завдання Укр. головної визв. ради, потрапив у засідку чеської поліції при переході через чесько-нім. кордон. Був захоплений у полон і після жахливих тортур страчений у тюрмі у Празі. г р о м а д я н с ь к а в і й н а— організована масова збройна боротьба сусп.- політ. сил, нац. груп усередині країни в ім’ я певних соц., політ, і нац. цілей. Осн. причини Г. в.: загострення соц. протиріч, наявність конфліктних, криз, ситуацій; здійснення різними силами, в т. ч. державою, позаправових дій, заходів, політики дестабілізації суспільства; невміння( або небажання) протиборствуючих сторін знайти мирні, компромісні шляхи і засоби для запобігання кровопролиттю; нездатність держави вирішити наявні протиріччя конструктивними, законними способами. Наслідком зазначених причин є, як правило, поділ території держави на частини з паралельними структурами влади. До характерних особливостей Г. в. належать: створення регуляр. в-ськ( армій); втягнення у воєн, дії великих груп цив. населення; строкатість соц. складу протиборствуючих сторін з виділенням провідних груп; непримиренність воюючих сторін. Нерідко Г. в. супроводжується збройною інтервенцією країн, які зацікавлені в перемозі однієї з воюючих сторін. Типи і форми Г. в. різноманітні: повстання пригноблених мас; сел. бунти і війни; війни, спричинені революціями; партизанські війни за нац. і соц. визволення; збройна боротьба проти диктаторських режимів; зіткнення різноманітних угруповань панівних сил. Іст. прикладами Г. в. є повстання рабів, війна Червоної і Білої троянд в Англії( 1455— 85), сел. війни в Німеччині під керівництвом Т. Мюнцера( 1524— 26), в Росії під керівництвом С. Разіна( 1670— 71) і О. Пугачова( 1773— 75), війна між рабовласницьким Півднем і демократичною Північчю у С Ш А( 1861— 65), війна революційних і контрреволюційних сил у Росії( 1917— 21), в яку було втягнуто населення йУкраїни; антифаш. війна в Іспанії( 1936— 39); збройна боротьба правих і лівих сил у Лівані в 70-ті pp., війна між іслам, угрупованнями йін. політ, силами в Афганістані. Протистояння різних сил у Г. в. зачіпає особисті інтереси людей, веде до розколу не лише суспільства в цілому, а йсоц. груп, іноді навіть окремих сімей, завдає значних збитків економіці, культурі, призводить до масової загибелі населення. Завданням політ, влади, держ. структур на суч. етапі, в т. ч. в Україні, є створення правовими і політ, засобами умов, які б виключали саму можливість виникнення Г. в.