138 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
ського, згодом хорунжим УСС. У 1914— 15 pp. відзначилась у боях у Карпатах, за що її було нагороджено медаллю за хоробрість( 10.11.1914) та присвоєно звання підхорунжого. У 1917— 18 pp. Г. служила в запасній частині Легіону УСС. Трагічно загинула у с. Пасічний( тепер Ів.-Франк. обл.).
ГАЛИЦЬКА А РМ ІЯ— назва З С ЗУ Н Р до 6.11.1919 р.( див. Українська галицька армія).
ГАЛИЦ ЬКЕ П О В С Т А Н Н Я 1144 Р.— повстання городян міста Галича проти князя Володимирка. О б’ єднавши в 1141 р. ряд удільних князівств у Галицьке князівство, Володимирко намагався приєднати до своїх володінь Волин. землю. Проте в боротьбі за Волинь з київ, князем Всеволодом II Ольговичем зазнав поразки і був змушений сплатити йому 1400 гривень срібла та визнати залежність від Києва. Умови договору викликали незадоволення городян і стали приводом до повстання. Скориставшись з виїзду Володимирка на полювання у Теребовлю, галичани закликали князювати зі Звенигорода Івана Берладника. Володимирко, зібравши свої в-ська, протягом 3 тижнів тримав Галич в облозі. Під час битви Іван Берладник утік на Дунай у місто Берладь( звідси і прізвисько), а звідти у Київ. Городяни мусили здатися і були жорстоко покарані за участь у повстанні.
ГАЛИЦЬКЕ П О В С Т А Н Н Я 1189 p.— повстання у Галицькій землі проти угор. загарбників. Після смерті Ярослава Осмомисла( 1187) боярська опозиція розпочала відкриту боротьбу проти його синів Олега і Володимира. Володимир Ярославич, який став князем після Олега, не відзначався ні здібностями, ні політ, хистом. Через деякий час він був позбавлений боярами влади і залишив Галич. З цього скористався угор. король Бела III. В 1188 p., захопивши Галич, він проголосив себе королем Галичини і призначив свого сина Андрія галицьким намісником. Опинившись під іноземною владою, галицькі бояри самі почали звертатися за допомогою до різних князів— Романа, Рюрика, Святополка. На заклик галичан прийшов з в-ськом Ростислав Берладник, син Івана Берладника. В бою з угорцями Ростислав зазнав поразки і був убитий. Влітку 1189 р. галичани підняли повстання проти загарбників. На допомогу прийшов Володимир Ярославич, якого підтримував за наказом свого сюзерена нім. імператора Фрідріха І Барбаросси пол. князь Казимир II Справедливий. Угор. в-ська залишили Галич, і Володимир міцно закріпився у Галичині.
ГАЛИЦЬКЕ П О В С Т А Н Н Я 1219— 21 РР.— народне повстання у Галицько-Волин. державі проти угор. загарбників. Після смерті Романа Мстиславича( 1205) галицькі бояри, скориставшись із малолітства його синів Данила і Василька, почали боротьбу проти зміцнення великокнязівської влади. В усобиці почали втручатися черніг.-сівер. князі, а також Угорщина і Польща, які намагалися підкорити галицьковолин. землі. В 1214 р. у Спиші краків. князь Лешко Білий і угор. король Андрій II вирішили захопити і поділити між собою землі Галицько-Волин. князівства. Через деякий час Галичину окупувало угор. в-сько, а Польща загарбала Перемишль, Бере