ГАИДАМАЦЬКИИ КІННИИ ПОЛК ім. КОШОВОГО К. ГОРДІЄ
НКА( Запорізький ім. кошового К. Гордієнка полк кінних гайдамаків)— 1-ша регулярна кінна частина Армії УНР. Сформував В. Петрів наприкін. 1917 р. У січ. 1918 р. під час укр.-більшовицької війни брав участь у боях з в-ськами більшовиків на Півн.-Зах. ф-нті та у вуличних боях з рос. червоногвардійцями у Києві. З берез. 1918 р. входив до складу Запорізького корпусу під назвою Запорізькийім. кошового К. Гордієнка полк кінних гайдамаків. Відзначився в боях за Полтаву( 27.03.1918) та Бахчисарай( 24.04.1918).
ГАЙДАМАЦЬКИЙ КІШ СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ— військ, частина у складі Армії УНР. Сформований у груд. 1917 p. С. Петлюрою, якийстав його отаманом. Г. к. С. У. складався з 2 куренів— « червоних » і « чорних » гайдамаків, кінної отаман, сотні та гармат, дивізіону. Особовий склад коша складався з добровольців, переважно старшин і козаків київ, військ, шкіл. Г. к. С. У. відзначився у зимових боях 1918 р. під час оборони Києва від в-ськ більшовиків. У берез. 1918 р. Г. к. С. У. було розширено до Гайдамацького піхот. полку( командир— полковник В. Сікевич) і включено до складу Запорізького корпусу. В черв. 1918 р. полк перетворено в Гайдамацьку бригаду з гармат, дивізіоном і кінною сотнею. Командував бригадою отаман О. Волох.
ГАИДАМАЦЬКИИ РУХ— укр. нац.-визв. рух проти пол. панування в Правобережній Україні 18 ст. Виник на поч. 18 ст. на Волині і Зах. Поділлі, а з II чв. 18 ст. розгорнувся на Київщині і Брацлавщині. Перша згадка про гайдамаків в іст. джерелах датована 1715 р.( за ін. даними— 1712, 1714). « Гайдамаками »( походить від тур. « гайда »— гнати, переслідувати, турбувати) пол. шляхта називала укр. повстанців, а згодом вони і самі себе почали так називати. Гайдамацькі загони формувалися в неприступних місцях Правобережної України і Запорожжя— Чорному, Мотронинському, Кучманському лісах, Холодному Яру. Там створювалися табори, де формувались нові гайдамацькі загони, зберігалися зброя та провіант. З’ являлися гайдамаки переважно навесні і діяли до осені. Гайдамацький загін нерідко налічував 200— 300 повстанців, які, швидко пересуваючись, завдавали несподіваних ударів. Напади були заздалегідь підготовлені розвідкою, яку вели гайдамаки, переодягнуті у старців, крамарів та ін. Гайдамаки руйнували маєтки пол. магнатів і шляхти, палили і захоплювали їх майно, знищували архіви, документи на власність, карали смертю особливо ненависних визискувачів. До гайдамацьких загонів входили козаки, селяни, міщани. Активними учасниками і ватажками цих загонів були здебільшого запорозькі козаки. Г. р. знаходив глибоке співчуття і підтримку місцевого населення, яке поповнювало повстанські в-ська, давало провідників, постачало продовольство і повідомляло про небезпеку. Перше велике гайдамацьке повстання спалахнуло 1734 р. Після смерті пол. короля Августа II Фридерика( 1733) у Правобережну Україну вступило рос. в-сько разом з гетьманськими полками, щоб домогтися обрання на пол. престол Августа III Фридерика. Серед укр. населення поширились чутки, що цариця
136 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
ГАИДАМАЦЬКИИ КІННИИ ПОЛК ім. КОШОВОГО К. ГОРДІЄ
НКА( Запорізький ім. кошового К. Гордієнка полк кінних гайдамаків)— 1-ша регулярна кінна частина Армії УНР. Сформував В. Петрів наприкін. 1917 р. У січ. 1918 р. під час укр.-більшовицької війни брав участь у боях з в-ськами більшовиків на Півн.-Зах. ф-нті та у вуличних боях з рос. червоногвардійцями у Києві. З берез. 1918 р. входив до складу Запорізького корпусу під назвою Запорізькийім. кошового К. Гордієнка полк кінних гайдамаків. Відзначився в боях за Полтаву( 27.03.1918) та Бахчисарай( 24.04.1918).
ГАЙДАМАЦЬКИЙ КІШ СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ— військ, частина у складі Армії УНР. Сформований у груд. 1917 p. С. Петлюрою, якийстав його отаманом. Г. к. С. У. складався з 2 куренів— « червоних » і « чорних » гайдамаків, кінної отаман, сотні та гармат, дивізіону. Особовий склад коша складався з добровольців, переважно старшин і козаків київ, військ, шкіл. Г. к. С. У. відзначився у зимових боях 1918 р. під час оборони Києва від в-ськ більшовиків. У берез. 1918 р. Г. к. С. У. було розширено до Гайдамацького піхот. полку( командир— полковник В. Сікевич) і включено до складу Запорізького корпусу. В черв. 1918 р. полк перетворено в Гайдамацьку бригаду з гармат, дивізіоном і кінною сотнею. Командував бригадою отаман О. Волох.
U
V
ГАИДАМАЦЬКИИ РУХ— укр. нац.-визв. рух проти пол. панування в Правобережній Україні 18 ст. Виник на поч. 18 ст. на Волині і Зах. Поділлі, а з II чв. 18 ст. розгорнувся на Київщині і Брацлавщині. Перша згадка про гайдамаків в іст. джерелах датована 1715 р.( за ін. даними— 1712, 1714). « Гайдамаками »( походить від тур. « гайда »— гнати, переслідувати, турбувати) пол. шляхта називала укр. повстанців, а згодом вони і самі себе почали так називати. Гайдамацькі загони формувалися в неприступних місцях Правобережної України і Запорожжя— Чорному, Мотронинському, Кучманському лісах, Холодному Яру. Там створювалися табори, де формувались нові гайдамацькі загони, зберігалися зброя та провіант. З’ являлися гайдамаки переважно навесні і діяли до осені. Гайдамацький загін нерідко налічував 200— 300 повстанців, які, швидко пересуваючись, завдавали несподіваних ударів. Напади були заздалегідь підготовлені розвідкою, яку вели гайдамаки, переодягнуті у старців, крамарів та ін. Гайдамаки руйнували маєтки пол. магнатів і шляхти, палили і захоплювали їх майно, знищували архіви, документи на власність, карали смертю особливо ненависних визискувачів. До гайдамацьких загонів входили козаки, селяни, міщани. Активними учасниками і ватажками цих загонів були здебільшого запорозькі козаки. Г. р. знаходив глибоке співчуття і підтримку місцевого населення, яке поповнювало повстанські в-ська, давало провідників, постачало продовольство і повідомляло про небезпеку. Перше велике гайдамацьке повстання спалахнуло 1734 р. Після смерті пол. короля Августа II Фридерика( 1733) у Правобережну Україну вступило рос. в-сько разом з гетьманськими полками, щоб домогтися обрання на пол. престол Августа III Фридерика. Серед укр. населення поширились чутки, що цариця