ВОЄННА МОГУТНІСТЬ ДЕРЖАВИ— сукупність мат. і духовних сил держави та її спроможності мобілізувати ці сили для досягнення мети війни або вирішення ін. завдань за допомогою військ, сили. Безпосередньо втілюється у збройних силах, їх спроможності виконувати завдання, поставлені вищим держ. і військ,
ВОЄННА НЕБЕЗПЕКА— сукупність політ., екон., соц., воєн, суперечностей та зовнішніх і внутрішніх факторів у відносинах між державами( коаліціями
ВОЄННА НЕБЕЗПЕКА ПОТЕНЦІЙНА— наявність у міждерж.
ВОЄННА НЕБЕЗПЕКА РЕАЛЬНА— результат визнання конфліктної ситуації на держ. рівні та виявлення агресивною стороною твердих намірів досягти її вирішення на свою користь. Необхідною ознакою В. н. р. є наявність у агресивної сторони збройних сил, здатних за певних умов досягти хоча б тимчасового успіху в разі розв’ язання воєн. дій. За умов В. н. р. виникає поняття ймовірного пр-ника для
ВОЄННА НЕОБХІДНІСТЬ— виправдання здійснення заходів, необхідних для забезпечення подавлення пр-ника та не заборонених правом війни.
ВОЄННА ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ— сукупність держ. військ, формувань та органів керівництва ними, воєнно-промислових, воєн.-наук., військ.-навч. і забезпечувальних структур, яка створює належні умови для збройного захисту нац.
ВОЄННА ПОЛІТИКА— діяльність держави, спрямована на створення
ВОЄННА РЕФОРМА— суттєві цілеспрямовані та відносно швидкі перетворення воєн, організації держави, що здійснюються згідно з рішенням і під керівництвом вищих органів держ. влади.
ВОЄННА ТЕОРІЯ— систематизовані та узагальнені знання про явища
ВОЄННЕ БУДІВНИЦТВО— система екон., соц.-політ., власне військ, і
ВОЄННИИ БЛОК— військ.-політ, союз, угода держав з метою спільних
ВОЄННИИ зл оч и н— винятково тяжке порушення законів та звичаїв
124 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
ВОЄННА МОГУТНІСТЬ ДЕРЖАВИ— сукупність мат. і духовних сил держави та її спроможності мобілізувати ці сили для досягнення мети війни або вирішення ін. завдань за допомогою військ, сили. Безпосередньо втілюється у збройних силах, їх спроможності виконувати завдання, поставлені вищим держ. і військ,
керівництвом.
ВОЄННА НЕБЕЗПЕКА— сукупність політ., екон., соц., воєн, суперечностей та зовнішніх і внутрішніх факторів у відносинах між державами( коаліціями
держав), яка за певних умов і обставин здатна призвести до їх збройного зіткнення.
ВОЄННА НЕБЕЗПЕКА ПОТЕНЦІЙНА— наявність у міждерж.
відносинах конфліктогенних суперечностей та можливість використання для їх вирішення
військ, сили. Визначальною ознакою В. н. п. є відсутність чіткого оформлення конфліктної
••• • • Q Г) * • и
ситуації на держ. рівні, о Ь. н. п. пов язане поняття потенційного воєн, пр-ника.
ВОЄННА НЕБЕЗПЕКА РЕАЛЬНА— результат визнання конфліктної ситуації на держ. рівні та виявлення агресивною стороною твердих намірів досягти її вирішення на свою користь. Необхідною ознакою В. н. р. є наявність у агресивної сторони збройних сил, здатних за певних умов досягти хоча б тимчасового успіху в разі розв’ язання воєн. дій. За умов В. н. р. виникає поняття ймовірного пр-ника для
держави— об’ єкта можливої агресії.
ВОЄННА НЕОБХІДНІСТЬ— виправдання здійснення заходів, необхідних для забезпечення подавлення пр-ника та не заборонених правом війни.
ВОЄННА ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ— сукупність держ. військ, формувань та органів керівництва ними, воєнно-промислових, воєн.-наук., військ.-навч. і забезпечувальних структур, яка створює належні умови для збройного захисту нац.
інтересів держави від зовнішніх і внутр. воєн, загроз.
ВОЄННА ПОЛІТИКА— діяльність держави, спрямована на створення
гарантій від зовн. воєн, загрози, відвернення війни, підтримання міжнар. миру й безпеки. Складова держ. політики нац. безпеки, безпосередньо пов’ язана зі створенням збройних сил, їх підготовкою і застосуванням заради досягнення поставленої
мети. Конкретизується у воєн, доктрині та в практиці воєн, будівництва.
ВОЄННА РЕФОРМА— суттєві цілеспрямовані та відносно швидкі перетворення воєн, організації держави, що здійснюються згідно з рішенням і під керівництвом вищих органів держ. влади.
ВОЄННА ТЕОРІЯ— систематизовані та узагальнені знання про явища
війни та військ, справи, їх сутність, закономірності перебігу та особливості розвитку.
ВОЄННЕ БУДІВНИЦТВО— система екон., соц.-політ., власне військ, і
мобілізац. заходів держави, які здійснюються в інтересах зміцнення її воєн, могутності.
ВОЄННИИ БЛОК— військ.-політ, союз, угода держав з метою спільних
дійдля вирішення заг. політ., екон. і військ, завдань.
ВОЄННИИ зл оч и н— винятково тяжке порушення законів та звичаїв
війни. Перелік воєн, злочинів визначений у Статуті міжнар. воєн, трибуналу( 1945),