100 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
масового протесту бідноти. 1735 р. Правління гетьманського уряду видало розпорядження, підписане правителем Малоросії( з 1734), князем-сенатором О. Шаховським, а потім санкціоноване Сенатом, « Про поділ малоросійських козаків на виборних 1підпомічників ». В. к. звільнялися від виконання всіх « загальнонародних » повинностейі поборів. Старшинська адміністрація нерідко приписувала до В. к. зацікавлених осіб. Протягом ЗО— 50-х pp. 18 ст. кількісне співвідношення В. к. і підпомічників залишалося майже незмінним і в більшості випадків становило відповідно 1:2— 2,5, тобто на одного привілейованого припадало 2— 3 бідних. Причому йсеред привілейованих козаків спостерігалася майнова нерівність. На Слобожанщині відбувалися схожі процеси. Згідно з указом Петра І від 21.01.1700 р. до компутів В. к. записали не лише самих « добрих » людей, які мали коней і зброю, а йїх синів, братів і племінників. Указ санкціонував також статус підпомічників. У 5 слобід, полках В. к. налічувалося: 1701 р.— 3,5 тис., 1733 р.— 4,2 тис., а 1763 р.— 58 тис. На території Київ., Черніг. та Новгород-Сівер. намісництв у 1782 р. таких значилося 195,6 тис. з 415 тис. козаків. Усі В. к. мали відбувати службу у в-ську з власним спорядженням, зброєю, кіньми. 1765 р. царський указ ліквідував слобід, козацькі полки, перетворивши козаків на військ, обивателів. На поч. 80-х pp. 18 ст. реорганізовано збройні сили Лівобережжя і поступово злито з рос. армією. Частина В. к. поповнила групу посполитих
ВИБРАНЦІ( ін. назва— ланові)— різновид військовиків( піхотинців) у Речі Посполитій. Вибранцями служили селяни з королівщин. Від 1578 р. кожне село королівщини з 20 ланів виставляло одного вояка. В. звільнялись від усіх податків і повинностей, усі їхні госп. обов’ язки виконували ін. селяни. В. повинен був пройти військ, підготовку і кожної чверті року ставати до свого ротмістра( командира роти) на перегляд з рушницею, шаблею йсокирою в одязі такого кольору, який був призначений для його в-ська. Мобілізація В. ішла повільно: на збирання давалося 2 міс., на прихід до табору— 1 міс. Під час війни В. іноді служили при артилерії. Чисельність В. на укр. землях була невеликою: з Галичини виставлялося бл. 200, 3 Холмщини і Підляшшя— бл. 200, з Поділля— бл. 300 осіб.
ВИГОВСЬКИИ Іван Остапович( р. н. невід.— 1664)— гетьман України( 1657— 59), талановитий адміністратор, воєначальник і дипломат часів Нац. революції сер. 17 ст. У 1630-х pp. працював у київ, і луцькому судах, намісником луцького старости. Пішов на військ, службу, досяг чину ротмістра кварцяного в-ська. У Жовтоводській битві 1648 р. потрапив до тат. полону, однак був викуплений Б. Хмельницьким. Перейшов на бік повстанців і невдовзі зробив блискучу політ, кар’ єру— 1650 р. став ген. писарем укр. козацької держави. Брав активну участь у Пилявецькій битві( 1648), Збаразькій облозі( 1649), Берестецькій битві( 1651), Батозькій битві( 1652), Жванецькій облозі( 1653), Охматівській битві( 1655), укладенні Зборівського договору Криму з Польщею 1649 і Білоцерк. договору 1651 р. з Річчю Посполитою та договору з Росією( 1654). У 1-й декаді квіт. 1657 р.