Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 91
Галицько-Волинська
держава
У середині XII ст. Київська Русь стрімко занурюється
у вир феодальної роздробленості. Канули в Л ету колишня
єдність і грізна для ворогів згуртованість Давньоруської
держави. В IX — першій половині XII ст. все життя схід
нослов’янського суспільства зосереджувалось навколо Киє
ва. За своїм політичним, економічним і культурним значен
ням Київ, неначе Монблан над Альпами, підносився над
іншими руськими містами. Протягом кінця XI — першої
половини XII ст. на Русі особливо активно розвивалося
міське життя. Розбудовувалися старі міста: Новгород, Чер
нігів, Полоцьк, найперше сам Київ, виникали й набирали
сили нові, серед яких особливо помітним були Галич і Во-
лодимир-на-Клязьмі. Феодальна верхівка тих міст прагну
ла до незалежності від Києва, домагалася політичної та
економічної осібності своїх земель. Все це далося взнаки
в середині XII ст., коли Русь, одноосібна монархія, пере
творилася на монархію федеративну, своєрідний союз ба
гато в чому автономних князівств. Саме з середини XII ст.
маємо можливість говорити про більш-менш автономне
життя Волинського та Галицького князівств, що вкупі
складали Галицько-Волинську Русь.
Якби поглянути з пташиного лету на Галиііько-Волин-
ську Русь, то можна було б побачити родючу рівнину, на
поєну багатьма річками, серед яких виділялися Дністер,
Західний Буг, Південний Буг, Збруч, Случ, Серет. Із захо
ду вона межувала з Польщею й Литвою по річках Вепреві
й Вислоці, на сході — з Київською землею по Горині й Се
ретові; на півночі обмежувалась Західним Бугом, на пів
д н і — Дністром. Кордон між Галицькою землею та Угор
щиною становили Карпати.
89