Як політичний діяч з власною програмою Григорій Полетика виступив під час роботи катерининської Комісії по складанню проекту нового законодавства( 1767). В Україні у той час була ліквідована Гетьманщина( 1764) і утворена Малоросійська колегія на чолі з її президентом генерал-губернатором М алої Росії графом П. Румянцевим. Вона за будь-яку ціну намагалася запровадити російські порядки та закони серед українського населення, підбурювала народ проти козацької старшини, а старшину, в свою чергу, обдаровувала маетностями та грошима. Але народні маси піднялися на боротьбу за свої права і автономію, що яскраво виявилося у вимогах депутатів від України під час роботи катерининської комісії.
Григорій Полетика, котрий брав активну участь у роботі цієї комісії як делегат від Лубенського полку, відзначився палкими промовами за права й вольності України. Його перу належать дві фундаментальні записки: « Мнение на читанный в 1768 г. в комиссии о сочинении проекта нового уложения проект правам благородных » та « В озраж е ние на наставление Малороссийской коллегии депутату комиссии Дмитрию Наталину », в яких він обстоював принципи автономності України, обгрунтував права й привілеї козацької старшини. Відомий історик О. Лазаревський, аналізуючи їхній зміст і значення, підкреслював, що « ці дві записки створили Полетиці репутацію людини, що славиться власною вченістю і патріотизмом у краї своєму ».
З історії відомо, що висновки роботи комісії так і лишилися на папері, а вимоги депутатів-українців сприймалися як « український сепаратизм ». Проте вибори в комісію і ви * ступи делегатів, в тому числі Г. Полетики, були надзвичайно виразним проявом тодішніх бажань і вимог українського народу.
Політична кар’ єра Григорія Полетики на цьому припинилася. Але розуміння національного руху, відданість справі привели його до збирання, й вивчення документальних матеріалів з української історії. Г. Полетика володів однією з кращих бібліотек свого часу, яка складалася з кількох тисяч книг та рукописів. Але доля цього зібрання була сумною: перша бібліотека загинула під час пожежі } вдруге зібрана, вона була розпродана та розгублена нащадками. Про неоціненний склад бібліотеки Г. Полетики свідчать рядки з листа його сина, Василя Григоровича, до графа М. Румянцева: «... вона була однією з кращих у Р о сійській державі бібліотек; а особливо що стосується зібрання сього російських рукописів і друкованих книг, то смі *
376