Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 36

Ігор ходив у походи, він підкорив древлян, уличів, ІНШІ
східнослов’янські племена, що відокремились від Києва
на початку його князювання. 915 р. уклав мирну угоду
8 печенігами, які з ’явилися тоді в південноруських степах.
941 р. здійснив невдалий похід на Константинополь. А 944 р.
унову вирушив на В ізантію і, отримавши викуп, уклав з нею
договір.
Ольга взяла на себе всі турботи по управлінню дер­
жавою.
Скор.о після того, як б ув укладений мир з Візантією,
відбулась одна э найцікавіших подій в історії Русі X ст.—
древлянське повстання 945 р., причиною якого стала спро­
ба Ігоря запровадити в Іскоростені повічний збір данини.
Повсталі древляни убили Ігоря й рушили на Київ. Однак
Ольга, котра лишалася у Києві з малим Святославом, зумі­
ла обхитрити їх і згодом розгромила. Вона швидко й жор­
стоко помстилася за чоловіка. Літописець Нестор так роз­
повідає про цю помсту та про початок князювакня Ольги.
Після вбивства Ігоря древлянські посли приїхали до Києва
і запропонували Ользі піти зам іж за їхнього князя Мала.
Княгиня веліла тих послів разом з човном, на якому при­
пливли, скинути в глибоку яму, викопану з і городом на те­
ремному дворі, і потім закопати живими.
Розправившись таким чином зі сватами, Ольга зверну­
лася до древлян з проханням прислати за нею найбільш
знатних мужів — князівського роду, бояр, купців. Коли ті
прибули до Києва, Ольга наказала витопити баню, яку по­
тім запалили разом з послами. Такими були перші дві її
помсти древлянам.
Сватання князя Мала за Ольгу, на думку дослідників,
відбивало пережитки матріархату, архайм у доглядах
древлян. Д ії Ольги — поховання сватів у човні, наказ ви­
топити баню для послів — прикмети поховального обряду,
що сягають сивої давнини й пов’язані з кривавою помстою.
Третя помста за жорстокістю була найстрашнішою.
Ольга сповістила древлян про своє бажання поплакати
над труною чоловіка і вчинити тризну. П облизу міста Іско-
ростеня наказала вона насипати величезний курган. Ко­
ли ж древляни повпивалися, Ольжині отроки посікли їх
п’ять тисяч.
Наступного року княгиня зібрала військо, взяла з со­
бою малолітнього сина Святослава, воєводу Свенельда А!
рушила в Древлянську землю, щ об остаточно «примучи-
ти», тобто приборкати древлян та обкласти їх тяжкою да­
ниною. Битву було виграно, але древляни втекли й зачини­
84