нови оформляти перехід нерухомого майна документально, щоб уникнути суду.
У період гетьманства Апостола почалася робота по зведенню законів, які застосовувалися в судочинстві Л івобережної України, до одного кодексу та перекладу його російською мовою. Робота посувалася повільно. 1730 р. гетьман звернувся по допомогу до архімандрита Києво-Печерської лаври з проханням залучити до цієї справи « духовних персон до того дела искуссных и знающихся ».. Завдяки увазі, яку гетьман приділяв комісії, робота над проектом Зводу законів України пішла швидше. Комісію очолював Василь Стефанович, який навчався за кордоном і одержав там ступінь магістра вільних наук і філософії. Пізніше він працював у Петербурзі, в гімназії, заснованій Феофаном Прокоповичем, де викладав риторику та філософію. Його заступником у комісії був М. Ханенко, високоосвічена й, за свідченнями сучасників, надзвичайно розумна людина.
Кодифікація українського права була закінчена вже після смерті Д. Апостола. 28 квітня 1733 р. гетьмана розбив параліч. У нього відібрало ліву руку і ногу. Стан погіршувався. 26 травня гетьмана відвідав князь О. Шаховський, який у своєму повідомленні імператриці Анні Іванівні змалював стан здоров’ я Д. Апостола як безнадійний.
Хвороба гетьмана поставила питання про призначення особи, яка виконувала б його обов’ язки. Д. Апостол наказав генеральній старшині прийняти управління Генеральною-військовою канцелярією. Проте міністр при гетьмані С. Наришкін та князь О. Шаховський, посилаючись на відсутність наказу імператриці, виступили проти цього рішення. У листі до російського уряду О. Шаховський писав, що управління військовою канцелярією треба доручити міністру Наришкіну, бо « раз допустивши старшину до правління, на випадок невірних їх дій, складніше буде їх відлучити ».
У липні 1733 р. стан гетьмана поліпшився. Він зустрічався з російськими чиновниками, обговорював з ними державні справи, цікавився роботою з підготовки кодексу українських законів, турбувався, щоб тим « персонам, определенным для переводу книг правных », були заготовлені дрова і закуплено папір.
На початку 1734 р. стан здоров’ я гетьмана знову погіршився, і 15 січня на 80-му році життя він помер. Поховано у Сорочинцях у побудованій на його пожертвування( єдиній на той час у Миргородському полку) кам’ яній церкві.
344