Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 312

присутніми російськими воєводами В. Шереметєвим 1
Г. Ромодановським, було проголошено Юрія Хмельниць­
кого.
А незабаром в околицях Білої Церкви на Чорній раді
І. Виговський був офіційно усунений від влади і передав1
Ю. Хмельницькому гетьманські клейноди.
Внаслідок Переяславської угоди 1659 р. значно зміцни­
ла свої позиції в Україні Москва, прихильником якої ого­
лосив себе новий гетьман Ю. Хмельницький. Козацька стар­
шина, що в основній своїй масі покинула І. Виговського,
втративши в його особі сильного лідера, цього разу виявила
нерішучість у відстоюванні своїх «вольностей». Д о того ж ,
на раді в Переяславі, де було прийнято ряд дискримінацій­
них щодо України статей, були відсутні такі авторитетні
державні діячі, як полковники І. Богун, М. Ханенко, О. Го­
голь та інші, котрі могли вплинути на прийняття рішень.
І. Виговський після втрати гетьманської булави тісно
пов’язує своє життя з Польщею. Деякий час він обіймав.ви-
сокі офіційні посади в адміністрації Речі Посполитої: Ки­
ївського воєводи (тобто управителя тієї частини воєводст­
ва, що залишалося під польською владою ), королівського
старости в Барі, нарешті, сенатора сейму.
1663
р. під час нової польсько-московської війни І. Ви*
говський, за наказом тодішньоґо гетьмана П равобереж ної
України Павла Тетері, його особистого ворога, був заареш ­
тований у м. Рокитному на Київщині. Його безпідставно
звинуватили у зраді польського короля і через добу після
арешту розстріляли за вироком військово-польового суду.
Так трагічно скінчилося життя одного з видатних дер­
жавних і політичних діячів України II пол. XVII ст. Та тра­
гічною була не тільки смерть І. Виговського. Трагічним, по
суті, виявилося все його перебування в ранзі гетьмана. Зм а­
гаючись у надзвичайно складних історичних умоэах, насам­
перед, за національні інтереси свого народу, І. Виговський,
на жаль, так і залишився незрозумілим для останнього.
Більше того, стараннями офіційної ідеології національний
герой України, як це, на жаль, часто траплялося, став її
«офіційним зрадником».
Та у пам’яті народу усе ж знайшлося почесне місце для
такого поняття, власне, цілого явища нашої історії, як «ви-
говщина». Так, тієї самої спадщини славного гетьмана Ук­
раїни І. Виговського, яка потім логічно переросла в «мазе-
пинщину» і стала добрим підгрунтям у національно-виз­
вольній боротьбі українського народу в наступні епохи.
310