Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 309
ситету і друга така ж академія в якомусь іншому місті.
Водночас рекомендувалося створити в необмеженій кіль
кості на всій території держ ави середні й нижчі ланки
шкільної освіти. Те ж стосувалося й справи організації дру
карень, яким фактично надавалося право вільного друку.
Звичайно, Гадяцька угода не вирішувала багатьох со-
ціально-економічних і політичних проблем або й просто іг
норувала їх. Особливо це стосується становища селянсько-
козацьких мас, їх інтересів, зрештою, політичної орієнта
ції. Однак очевидним є те, що в разі вступу в силу гадяць-
ких «пактів» (в даній редакції) Україна досягла б якісно
рового рівня державності, остаточно прилучившись до єв
ропейської цивілізації.
Та сталося так, що Гадяцька угода спричинилася до по
дальшого загострення московсько-українських відносин і
зрештою — до справжньої війни. В ж е 24 жовтня 1658 р.,
щойно дізнавшись про рішення ради, цар Олексій Михай
лович видає грамоту — звернення до населення України (й
особливо до козаків Полтавського полку), в якій гетьман
І. Виговський оголошується зрадником і клятвовідступнн-
ком. Д алі містився прямий заклик до розгортання грома
дянської війни з метою повалення законно обраного укра
їнського уряду. Ставка при цьому робилася на відкриту ін
тервенцію. Водночас через своїх численних агентів й при
хильників в Україні царський уряд посилив агітацію серед
місцевого населення.
Головні події настали вже наступного, 1659 р. Напри
кінці березня гетьман Виговський за погодженням з усією
старшиною, що з ’їхалася до Чигирина на Великдень, видав
універсал до українського народу. В документі наголошу
валося на тому, що цар намагається знищити гетьмана й
Старшину, відібрати права і вольності козацькі, саме ко
зацтво залишити в кількості 10 тис., а увесь український
5 арод «способом неволничим» покріпачити. У зв’язку з цим,
шлося далі в універсалі, і мусив він, Виговський, запобі
гаючи лиху, «зачасу од держ ави російської одложитися, а
До польської приклонитися».
Отже, як бачимо, гетьман висував остаточні й однознач
ні аргументи.
У квітні 1659 р. стотисячне російське військо на чолі з
{сня'зей О. Трубецьким, вийшовши з Путивля, вступило в
к еж і України 1 після зруйнування м-ка Срібне рушило на
Конотоп.
Облога цього міста, де засіло 4 тис. козаків, тривала по
над 2 місяці, поки на допомогу обложеним не прибув І. Ви-
307