вати феодальні повинності, створювали нові загони месників. Окремі стихійні виступи мали місце на Чернігівщині, Київщині, Брацлавщині. Збільшився потік втікачів на З а порожжя, що викликало чутки про плани Конецпольського організувати новий похід на Подніпров’ я. Сигізмунд III звернувся на сеймі до сенаторів із закликом схвалити додаткові асигнування на зміцнення жовнірських гарнізонів в Україні, що було покладено в основу відповідної постанови.
Прибуття польських частин на територію Київського во-. єводства взимку 1631 р. викликало піднесення народного руху, підтримане запорожцями. Д о Ніжина, де зібралося близько 2 тис. чол. із Січі підійшов загін під проводом Івана Балилівця. Протягом двох місяців вони протистояли коронному війську, яке силою намагалося захопити місто. В цей ж е час Тарас Федорович знову розсилає із Запорож жя заклики для продовження боротьби за козацькі вольності. На початок червня на них відгукнулося близько 15 тис. козаків. ' • Все це стало відомо коронному гетьману, який зумів через свс / їх агентів обіцянками й підкупами реєстрової старшини відмовити перебуваючих на державній службі від підтримки запорожців. На посаду старшого реєстру Конецпольський замість Орендаренка призначив лояльного щодо уряду Речі Посполитої Івана Кулагу. Через суперечності в рядах козацтва справа до повстання не дійшла. Нереєстрове козацтво змушене було відійти на Запорожжя, а шляхті вдалося розсіяти дрібні селянські загони..
У складних політичних обставинах Тарас Федорович не втрачав надії на продовження збройної боротьби. Д овідавшись про приїзд в Україну московських послів, він у другій половині вересня з’ являється у Каневі, де вже перебував Г. Гладкий з царською грамотою. В ній містилася пропозиція до запорожців перейти на служ бу до московського царя. Старший реєстру Іван Кулага затримав депутацію і надіслав листа до Конецпольського. Звернення зумовлювалося тим, що разом з московитами прибули і посланці шведського короля, з яким Річ Посполита перебувала в стані війни.
Шведський король Густав-Адольф і раніше робив спроби встановити контакти з українськими козаками, походи яких на Чорне море ускладнювали польсько-турецькі відносини, відповідно уряд Речі Посполитої не міг зосередити на тривалий час військові сили на території Прибалтики. Вісті з України про повстання козацтва під проводом Тара-
278