Уже в червні 1594 р. вони разом вирушають до гирла Дніпра. Однак орда виявилася чималою і, щоб розгромити її, навіть об’ єднаних сил не вистачало. Втім пощипали вони кримчаків добряче. Д о того ж, дізнавшись про те, що проти татарської орди виступили повстанці, підтримані козаками, проти турецького ланування піднялося населення Молдови й В алахії. Повстанці й козаки прийшли їм на допомогу— нападали на турецькі гарнізони, діяли активно і наполегливо, і, зрештою, татар і турків охопила паніка— вони почали залишати фортеці, тікаючи в свої краї. Вже через кілька тижнів Наливайко і Л обода повернулися в Україну з великою здобиччю, захопивши до 4 тис. коней і багато зброї.
На початку вересня татарські орди вдерлися через Буковину в галицькі землі, чинячи лихо. Наливайко на чолі великого козацького загону кинувся на допомогу галичанам. Однак, хоча й татарву було відігнано, та немало загинуло козаків, як оповідали— до півтори тисячі.
А тут ще польська шляхта, зібравшись у Брацлаві, вирішила й собі розправитися з наливайківцями, д ії яких « бунтували народ » і виводили з-під панської покори. Та повстанців вчасно попередили місдеві жителі.
У ніч на 16 жовтня 1594 р. козаки разом з наливайківцями напали на Брацлав, де зібраласй шляхта, і перебили її.
Тим часом Наливайко дізнається про те, що волоський господар знову зійшовся з татарами й турками і підбивав їх на новий похід в Україну. Наливайко звертається до Григорія Лободи, і в другій половині жовтня вони разом виступають у похід.
Похід був вдалим. Він суттєво вплинув на відносини між Туреччиною й Польщею, підніс авторитет повстанців. П о вернувшись з походу, Наливайко і Лобода зібрали у Барі раду керівників загонів, видали універсали, якими закликали селян та міщан озброюватися й повставати проти магнатів. Наливайко і Лобода вирішили підняти повстання по всій Україні, щоб дощенту винищити на ній польсько-шляхетське панування.
Навесні 1595 р. в Україні діяло вже кілька десятків за гонів, що нараховували близько 12 тис. повстанців. Полум’ я повстання охопило Київщину, Переяславщину, П оділля, Волинь. Цьому значною мірою сприяло те, що польське військо у цей час перебувало в Молдові, де саме вирішувалася доля престолу. Польська шляхта вирішила посадити на молдавський трбн свого ставленика Ієремію Могилу, але
234