Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st

ї 392/93 р. взяло Новгород штурмом. Самого князя, його дружину й дітей було ув’язнено. З Чернігово-Сіверщини загони Вітовта повернули на Київ, проте цього разу великий князь обмежився тим, що захопив поліські замки (Овруцький і Житомирський), очі куючи добровільної капітуляції Володимира. Той дійсно прибув до ставки великого князя, і мир було укладено. Однак це тільки відсунуло розв’язку. Восени 1393 р. В і товт здійснив бойовий рейд на Поділля, захопив Брацлав, Кам’янець, Смотрич та інші замки, а Федора Коріатовича примусив до втечі. Після Поділля настала черга Київщи ни, хоча до воєнних сутичок між братами Й не дійшло. Усу нення Володимира з київського княжого столу відбулося у другій половині 1394 або на початку 1395 р. мирним шляхом: князю були запропоновані умови капітуляції — замість Києва надано другорядний дрібний уділ у Біло руському Поліссі з містами Копиль і Слуцьк (звідси на щадки Володимира Ольгердовича з часом почали зватися князями Слуцькими; цей рід вигас наприкінці XVI ст.). Є припущення, що князь Володимир, не змирившись із втратою Києва, звертався по допомогу до великого князя московського Василя Дмитровича, з котрим підтримував досить жваві контакти й раніше. Однак Москва на той час не мала сил для втручання у внутрішні справи Великого князівства Литовського, тож Володимир, повернувшися ні з чим, оселився в Копилі. Відлуння цієї події обернулося проти онуків Володимира — Симеона та Михайла, коли ті претендували на київську княжу спадщину наприкінці XV ст. Відмовляючи їм, великий князь буцімто зауважив, що «дід їхній князь Володимир бігав на Москв

Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 149