Історія Слобідської України Istoria_Slobidskoi_Ukrainy | Page 26

2в Po3дlл 2
лю. гpабянка oпoвiда ₠€ 5l, Щo [, tешкаl { цi Пpавoбepеж } l( я пoсeлиЛися нa без. людних BеЛикopoсiйськиx зeмлях дo сa } riсiнЬкoгo,[ I. oнy i заснyвали багацькo il, tiст тa сЛoбiд. Як тiльки, бyвалo, станe непеpеливки нaшиIvl лЮдяtvl _ пiдiймaються yсiм сeлoм з сeмействаtlltl та збiх < x < ям яке, i, toжl { o yхoпитl {,- i iлyть свiт за oчi, не знaЮЧи навiть, кyди пpoстyвати. I вoни йшли нa мaн. llpiвкy. Kидаючи навiки свoю oселю, piдний кpaй, бaтькiвЩинy, пpoчанe пaлили свoi хати i yсякi бyлiвлi, щoб вoни нe залишaл } lся в нaЩадoк вopoгагvl Heлегкo. бyлo нapoлoвi кидaти свoю благoдатнy кpаТнy, алe й нoвi мiiця Cлoбoжанщини теж вабили дo себe пepeсеЛенцiв свoТми сaмopoдниtvtи багaцтвами. I oсь залyl { алa вeсeлa пiсня:
Пoкннь бaтька, пoкинЬ мат1 {, пoкинь всю хyлoбy, Iди з нами ' кoзакaми ' на Укpайнy, на слoбoлy, Hа Укpаf, нi всьoгo мнoгo _ i пашi, i бpаги, He стoять там вpажi ляхi, кoзацькii вpаги; Hа Укpайнi сyхa pиба iз шaпpанoм: Бvдеш житн з кoзакoltl. як 3 пaнoм, A. y Пoльшi сyха pиба iз вoдoю: Бyлeш жити з вpax( им ляхoм, як з бiдoю.
Aле й тoдi, як спiвали такi пiснi, кaжe М. Хв. Cyмuoв 52, вaх < кo бyлo Людям пoкидати стapi батькiвськi мiсця, сyм бpав зa даЛeкy дopoгy, а в нo. вt { х iltiсцях ' хoн i гаpних, схoдилa гipка лyмка пpo тих, щo зoстaлися в дaлекiм стаpiм кpaю, пpo таt \, toшtlю poдl { нy. Tакi пoчyття вiдбилися в дeяких пiсHях,. як бpат пише лист сестpi iпитaс ii, ни пpиBl, lKJIа вol | а х( t { ти нa Bкpaiнi ' а сeстpa вiдмoвляс:
oй бpатe мiй ' бpате тpеба, пpивикaти: oл poлy далeкo нiким, нaказатн.
B oднiй цiкaвiй пiснi oписаний настpiй, з якt, lм нашi люди йшли в Cлoбiд. нинy i Щo бyлo y н } rх на дyмцi.
Та не спав я нiuкy нe oднyю, Hе бyлy спати щe й лpyгyю, чoгoсЬ мeн | тpyдtlo ' Hа сеpлeнькy нyл ' нo,
Cам я, мoлoдt не мoжy я 3натl |.
Та вiють вiтpи все б. yflнii,
! дyтЬ дoщl все тyчllll '
3емлю звopyшyють, Тpавoю yстнляють, A цвiтамн yкpашаютЬ. Tа f, лyть людe, пoселянe.
Bсе з дoчками та 3 сиllами.
Пoкндають гpyнти свoТ, Пpеславнii в) китки I пpeвтiшнii пасiкн, Та чoгoсь лyги пoтемнiлн, Haшi пoсeляне пoсмyтнiли, 3aсмyтилaся птиЦя, Щo назад( не) вopoтиться Hа свoi пpежнii в) t( итки ' Ужe весна _. II. нiпp шиpoкиf,' Пepевoзи скpiзь глибoкi, A зeленi лyбpави клюнi Пoпvскали '
Як бачимo, i нa мaндpiвuiв Beликe вpах < iння poбила пpиpoда--весHa з ii вiтpaми бyйними, дoйaми тyчнип, tи тpавамl, { й кoли flнiпpo шиpoкo po3лl, lвся, як те lvlopе, i скpi3Ь пo piчкaх бyли-квiтками глибoкi, пepeвoзи, a в зелениx дyбpoвaх Усюди пoтекли ключi _ вoди oд талoгo снiгy. Aлe смyтoк. oбгopl { yв- пpoчаl {, кo-ли. вo }| и пoбaчили птицю, кoтpа веpта. лaся 3 виpiя на свoi вх { иткt, t бo, Тм yжe I { е пpийдеться вepтатt, tся нa свoi кoлицlнi oсeлi. Багацькo пpoчaн, Hе дiйшoвцIи дo нoвoт oсeлi, пoги- Hyлo вiд бeзxлiб ' я, бeзвi. п., п хвopoби. я,, слaбoстi, тaтap i свoТx же бpатiв. кoзaкiв y бeзлюлнiй пyстелi. Тpаплялoся й так, lцo самe пoспiлЬствo з гoлoдy Dryс }, lлoддaватися y пoлoн тaтаpail {: 3000 селян з. пiд Кop. сyllя( y KиТвщинi) xтiли бiгти y opдy. 3000 чoлoвiк мeшканцiв Tаpгo. вilшi тЬiаpи в3яЛи в пoлo } t. У 1675 f. y гетьманa саМoйЛoвичa зiбpа. lioся 20 000 пpoЧаHсЬкl, семейств tх. Iнoдi й лiвoбеpежнi гeтьмани пpиlt / tyшyвaЛи