GEO ТВОРЧІСТЬ
Віталій Бойко
Травневі дощі дахи заливали, Вода повертала усе до життя. А що ж могло тебе врятувати? Ні дощ, ні молитва і навіть не я.
У зливах сховалося стільки жаху, Достатньо, щоб зняти не один фільм. Ночами шукала мого шляху, І зрідка приходила ти у свій дім.
Прожити і дня не могла без вина, Із фото моїм лежала до ранку. Можливо, у цьому провина моя Багато тобі сказав на початку.
Не міг подумати, що станеться так. Мене зробила ідолом й Богом. Промовила раз: " Ти в морі маяк, Загаснеш? То й я у морі пото́ну.
Прийду миттєво, дай тільки знак, Вітром пришлю тобі поцілунок. Я ладна наза́вжди з тобою ось так. Для мене ж бо ти найкращий дарунок."
Зруйнували маяк. Темно у морі. Починається шторм, він б ' є кораблі, Не жаліє нікого, хвилі сурові. І ніяк не дістатися в гавань тобі.
І ти потонула в солоній воді, В тому морі, яке так сильно любила. Навіщо була по горло в мені, Для чого плавала, якщо не вміла?
Автор віршів: Віталій Бойко студент 3 курсу кафедри Геоморфології і Палеографії
LG | 23