20 Ізраїль та арабо – ізраїльський конфлікт :
Ізраїль та Йорданія досягли історичних мирних домовленостей у 1994 році .
Ці переговори були простішими , ніж з Єгиптом , оскільки Ізраїль та Йорданія на той час вже стиха налагодили відносини , опираючись на збіг національних інтересів стосовно палестинців . ( Хашимітське Королівство Йорданія так само як і Ізраїль , побоювалося територіальних претензій палестинців .) Ізраїль знову ж таки продемонстрував глибоке прагнення до миру та готовність вдатися до необхідних кроків , задля його досягнення , включно з переглядом кордонів та угодою про спільне користування водними ресурсами , на якій наполягали у Аммані .
Спостерігаючи за прикладом Єгипту , пізніше – Йорданії , деякі арабські країни почали поступово налагоджувати відносини з Ізраїлем . Мавританія стала третьою арабською країною , яка офіційно встановила дипломатичні відносини з Ізраїлем , втім зміна влади в Мавританії призвела до різкого розриву цих відносин . Інші країни , як Марокко , Оман , Катар та Туніс , хоч формально і не визнали Ізраїль , проте в певний час налагодили політичні та економічні зв ’ язки з ним . Деякі інші країни , які ще донедавна прагнули не афішувати цього , також встановлювали зв ’ язки з Ізраїлем . Ці зв ’ язки набували різних форм , особливо в останні роки , коли в регіоні панує загальне занепокоєння через регіональні амбіції Ірану .
Ще одна можливість досягнення миру була відкинута палестинцями у 2000-2001 роках .
Коли Егуд Барак став прем`єр-міністром у 1999 році , він анонсував амбіційний план . Ізраїльський лівоцентристський лідер заявив , що здійснить спробу покласти край конфлікту з палестинцями протягом 13 місяців , опираючись на напрацювання своїх попередників за результатами Мадридської конференції 1991 року , перших мирних