Цікаво знати
Чим замінити м’ясо?
Ходять чутки, що харчуючись деякими видами бобових, особливо стравами
із нуту, такими як хумус, можна набрати зайву вагу. Це зовсім не так… тобто
майже не так. У бобових культурах міститься велика кількість рослинного
білка, тому, наїдаючись до відвалу нутом або чечевицею, можна набрати
м’язову масу. За умови, якщо така дієта поєднується із інтенсивними
силовими тренуваннями.
З бобових – у поєднанні із ячменем і вівсом – готували їжу для античних
атлетів, воїнів і гладіаторів. При цьому м’яса, на відміну від того, що нам
показують у кіно, ці герої зазвичай їли мало.
А більшість з них взагалі були вегетаріанцями, доповнюючи свій раціон сиром та хлібом. Про досвід римських та
грецьких силачів згадали в ХХ сторіччі, коли культуристи-вегетаріанці вирішили кинути виклик своїм колегам, що їли у
великій кількості тваринні білки. Відомі атлети Білл Перл, Андреас Калінга, Корі Еверсон були вегетаріанцями – тваринні
білки вони отримували лише з молочних продуктів та яєць. Культуристу потрібна м’язова маса, а ось підшкірний жир –
його ворог, оскільки погіршує рельєф. Якщо б бобові погано впливали на фігуру, їх би виключили із раціону миттєво! А
так горох, квасоля, боби, так само як і нут, сочевиця, є важливою частиною дієти бодібілдера. Якщо вам трохи приїлися
рідні бобові, пропонуємо урізноманітнити раціон дарами Сходу. Бобові культури тут вирощували, вивчали, готували та
їли протягом століть, якщо не тисячоліть. Нут (він же турецький/іспанський/пташиний/баранячий горіх, він же шиш,
пузирник, гарбанзо) почали вирощувати ще в Стародавньому Єгипті більш як 7 тис. років тому. Крім високого вмісту
білків, він багатий на вітаміни А, В1, В2, В3 і В6, лецитин, калій, магній. Ці речовини покращують травлення і заспокоюють
нерви, принаймні так вважали давньогрецькі мислителі Авіценна та Гіппократ. Єдиний недолік нуту – його треба довго
готувати: спершу замочити, а потім вар ити, варити, варити…
Чечевиця – ще один популярний здавна продукт. Вона входила до рецептів улюблених
страв Вавилону, Фінікії, Єгипту. Завдяки високому вмісту білка чечевиця отримала
неофіційну назву «рослинне м’ясо». Вітамінів у ній теж вистачає – група В, а також А, Е, РР.
На Сході багато сортів чечевиці, в Україні ж найчастіше можна придбати три. Зелену –
найпростішу і найгрубішу, перед приготуванням її треба як слід замочити на кілька годин
у воді. Зазвичай її додать у супи і салати. Червона чечевиця популярна в Єгипті й
Туреччині. Вона ніжна, швидко розварюється, тому з неї готують каші, супи-пюре, зазвичай
додаючи багато спецій: перець, шафран, чебрець. Добре поєднується із томатами та
рисом. Чорна чечевиця – найдрібніша і найцінніша. У готовому вигляді вона нагадує чорну
ікру, а на смак (якщо правильно дібрати спеції) м’ясну страву. Маш (він же мунг) – дрібний
горох родом з Індії. Він містить вітаміни групи В, калій, магній, натрій, кальцій, залізо і
фосфор. Допомагає зберегти гнучкість суглобів, добре впливає на серцево-судинну
систему. Сою з давніх-давен вирощували в Китаї, але в Європі вона стала популярною
лише минулого року. У мінімально обробленому вигляді її їдять зрідка. Зазвичай соя – це
сировина для таких продуктів, як сир тофу, соєве молоко, мука і навіть соєве м’ясо.
Ретельна обробка дає змогу збільшити концентрацію білка і корисних речовин і зменшити
кількість… не зовсім корисних, таких як струмогени і протипоказані дітям ізофлавони.
Хоча звичайна каша з сої (попередньо, як і нут, замочена у воді) добре смакує із молоком і
медом. G
6
gazetka