G A Z E T K A
Історія життя ... Найвидатнішого з Людей до міста Єрихон , де відвідує митаря ( збирача податків , людину жорстоку , тому - грішника ) Закхея і цим підкреслює можливість урятування всіх , у тому числі й такого грішника . Перед Пасхою Ісус врочисто в ' їздить до Єрусалима , приходить до храму і виганяє звідти торговців жертовними тваринами [ Мт . 21:12-14 ; Мр . 1:1 -15 ]. Ісуса врочисто зустрічають , коло його учнів збільшується .
Передпасхальиий тиждень - останній у житті Ісуса . Іудейська верхівка вирішує віддати Ісуса на суд синедріону . Увечері , у четвер , Ісус разом зі своїми улюбленими учнями - дванадцятьма апостолами вчиняє обряд пасхальної вечері , яка дістала назву Тайної Вечері . ( Зауважимо , на день раніше традиційної іудейської пасхальної вечері .) В очах фарисеїв це теж злочин . На Тайній Вечері Ісус пророкує , що один з учнів зрадить його , а інші відмовляться від нього . Він причащає учнів хлібом і вином як своїм тілом і кров ' ю , бо себе вважає жертовним ягням [ Мт . 26:21 сл .; Мр . 14:18 сл .: Лк . 22:21 сл .; Ів . 13:21 сл .].
Далі події розгортаються дуже динамічно . Вночі , після вечері , приходять прибічники іудейської старшини заарештувати Ісуса . Іуда цілує Ісуса і цим вказує , кого треба схопити [ Мт . 26:47 ; Мр . 14:43 ; Лк . 22:47 ]. Ісуса привозять на суд синедріону , який того року очолював Йосип Каіафа , зять Анни , колишнього первосвященика , який цю посаду вже втратив , але фактично керував єрусалимською іудейською общиною . Анна був вождем єрусалимських саддукеїв , він очолював зганьблення Ісуса , був його фактичним суддею і катом .
Синедріон звинуватив Ісуса в богохульстві та намаганнях зруйнувати іудейську релігію . Ісус не виправдовувався , бо розумів , що вирок уже ухвалено і він буде страчений [ Мт . 23:16 сл .]. І справді , синедріон одностайно визнав його винним у намірі зруйнувати храм , за цю провину належала кара на горло . Але рішення синедріону мало бути затверджене прокуратором Іудеї , яким на той час був Пілат .
Пілат справу Ісуса прийняв з невдоволенням [ Ів . 18:29 ]. Коли до нього привели Ісуса , він розмовляв з ним віч-на-віч , зміст цієї розмови навічно лишився невідомим , про нього не розповіла жодна зі сторін . Вважають , що Пілат був прихильний до Ісуса і шукав можливості виправдати його . Вже при народі Пілат спитав Ісуса , чи справді він є царем іудейським ? [ Ів . 18:23-40 ]. Пілат не бажав втручатися в іудейські релігійні суперечки і мав намір відпустити Ісуса . Він
звернувся до народу і запропонував відпустити Ісуса за звичаєм милувати одного із злочинців перед святом . Але натовп , підбурюваний іудейськими священиками , зажадав волі Вараві , що був засуджений до страти за участь у збройному заколоті . Пілат вимушений був зробити це . Ісус був приречений до страти [ Ів . 19:1-4 ]. Оскільки іудейські священики виставили Ісуса перед Пілатом не стільки руйнівником іудейської релігії , як політичним злочинцем , що претендує на владу " царя іудейського ", то він мусив бути страчений не побиттям камінням ( як це бувало з
віровідступниками ), а римським військом через розп ' яття . Саме цей спосіб страти був призначений для рабів , розбійників , убивць , усіх тих , кого , крім позбавлення життя , вважали за потрібне ще й зганьбити .
Десь опівдні п ' ятниці Ісуса , разом з іще двома розбійниками , які чекали на страту , повели до її місця . Ісус , виснажений знущанням іудейського натовпу , яких він зазнав після згоди Пілата на страту , не міг нести свого хреста . Тоді римські воїни примусили зробити це землероба Симона з Кірен , що повертався з поля . Симон був очевидцем страти Ісуса , бо учнів Ісуса в цей час з ним не було . На горі Голгофа відбулася жорстока страта . Ісуса прив ' язали і прицвяхували до хреста , а зверху прибили напис грецькою , латинською і єврейською мовами : " Цар іудейський ". Невелика група прибічників Ісуса , головним чином з жінок , були
присутні при його мучеництві . Вони співчували йому . Інші присутні та перехожі знущалися з нього . За кілька годин страждань великий засновник нової релігії помер .
На прохання Йосифа , члена синедріону , людини заможної і впливової , Пілат віддав йому тіло Ісуса . За допомогою ще одного прихильника Ісуса , Никодима , тіло було поховане за іудейськими звичаями в поховальному гроті в Гетсиманському саду поблизу Голгофи . Усе це було зроблено швидко , бо в іудеїв з вечора п ' ятниці починалася субота , та ще й пасхальна [ Мт . 27:57 ; Мр . 15:42 ; Лк . 23:50 : Ів . 19:38 ]. Коли в неділю рано жінки прийшли до Гроба Господнього , тіла в печері вже не було . Учні Ісуса одностайно заявили , що він воскрес . Е . Ренан зауважує , що для історика життя Ісуса закінчено з його останнім зітханням . Але для віруючого це зовсім не так : Ісус воскрес для життя вічного . Євангелія розповідають , що коли до Гроба Ісусового прийшла Марія Магдалина і побачила його порожнім , вона , покликала апостолів Петра та Івана , які оглянули печеру і пішли геть . Марії ж було видіння Ісуса , вона повертається до Єрусалима і розповідає всім , що бачила його воскреслим [ Ів . 20:1 — 18 ]. Е . Ренан високо цінує дії Марії Магдалини . Це вона в якусь одну годину врятувала всю справу створення християнства і вирішила його майбутнє . Віра у воскресіння Ісуса Христа , яке було символічним сприйняттям Богом викупної жертви Ісуса за людей , а потім у вознесіння його на небо і в майбутнє друге пришестя - істотно вдосконалила християнство . За євангеліями далі справи розгорталися так : Ісус кілька разів з ' являвся своїм учням [ Ів . 20:19-23 , 24-29 ; 21:1- 14 ], на сороковий день свого другого земного життя , після бесіди з учнями , Ісус вознісся на небо [ Мт . 28:16- 20 ; Мр . 16:19-20 ; Лк . 24:50-53 ], доручивши учням іти проповідувати його вчення . Але євангеліст Лука каже трохи інше - після вознесіння Ісуса на небо учні його постійно перебувають у храмі , славлячи Бога [ Лк . 24:53 ]. На п ' ятдесятий день після вознесіння Ісуса до апостолів , що зібралися разом , зійшов Дух Святий , вони заговорили різними мовами [ Дії . 2:1-13 ] і , таким чином , одержали можливість проповідувати нову релігію різним народам .