«Так» і «Ні» мають однакову вагу
Глянем на ситуацію, ваша колега каже «В обід
піду в продуктовий. Комусь, щось треба?». А вам,
саме, треба купити каву. То якщо ви погодитесь -
то будете після обіду смакувати каву. А якщо ні,
будете досипати свій післяобідний час за компом
без кави. Думаючи: чого би то не сказати купити
мені каву. Але ж то не зручно якось.
Про незручно. Я маю сильне переконання, що
незручно спати на стелі. Одіяло падає. :) Про все
решта можна домовитись. Саме домовитись. Так
поступають дорослі.
Для колеги, було зовсім «невлом» купити для вас
пачку кави. Вона однаково пішла в продуктову
крамницю.
Вміння приймати допомогу – ознака зрілості
особистості. Бо «я все сам» - то підліткове.
Те саме коли ми пропонумо
допомогу, якщо в нас є таке
бажання. І при цьому ми не
жертвуємо нічим критично.
Пропонуйте. А якщо нема, а ми зі
шкіри пнемось, щоб вигородитись
то вже не здорово.
Відповідь «так» і «ні» мають
однакову ваги коли вас просять
про
допомогу
чи
щось
пропонують. Якщо ви приймете,
ок. Не приймете людина піде до
тих кому це справді потрібно.
Я не кажу, що треба на все
погоджуватись або у всьому
відмовляти. Я про те, що якщо ми
будемо менше робити те «як
годиться», а те як хочеться саме
в цей момент буде легше
комунікувати. І спілкування буде
більш відверте. А то вже ціність.
З любов’ю,
Христя Дума
Головний редактор Gazetka
Так і ні – мають однакову вагу. Від нас
залежить, що ми обиремо.
Людина, що запропонувала нам свою послугу.
Швидше за все, вона робить це бо так хоче. А не
тому, бо так годиться.
В нашій ментальності є багато
таких поведінкових моделей «бо так
годиться». І медаль має дві строни. З
однієї ми пропонуємо допомогу,
запрошуємо в гості, говоримо
правильні речі.
З іншої, коли нам пропонують
допомогу, підтримку, компанію, час,
обід, ресурс в чому б він не
визначався, ми відмовляємо – щоб не
створювати незручності.
Питання, як правильно. Та
оскільки нема панацеї в цьому
житті, певне нема правильної
відповіді.
Але, ось про що я подумала, а якщо
той хто пропонує – має щире
бажання допомогти? Йому напевне
однаково, що ми скажемо «так» чи
«ні». Якщо скажемо так. Він радо
допоможе. Слід відзначити, що
людина має в своїй природі потребу
соціальності
участі
та
благодійності. Ми щасливіші від
того, що даємо більше ніж тоді коли
отримуємо.
Тобто тому хто пропонує, швидше за все,
хочеться допомогти, і він буде радий це
зробити. Водночас, якщо ви відмовите – йому
нічого з цього не зробиться. Він прийме як
відповідь «так» і «ні» однаковою реакцією.