Contemporary art. Artists of Ukraine. Современное искуство. Художники Украины. Валерий Ш | Page 2

Валерий Шкарупа Очі, примружені за скельцями окулярів; частокіл нестрижено – густих казацьких вусів. Голос водночас насмішкуватий і ввічливо – уривчастий. Розкриваючись, приховує. Затаївшись – сподівається. Грати без стін варті білої риски на мапі Великої Жовтої території. Хто шукає „Індію Духа”, а хто – „внутрішню Монголію”. Знайомтесь: Валерій Шкарупа. Кавалер медалі Анвара Садата – і знаний штукар кераміст. Невиправний читильник (якось виписав на рік 1 5 мистецьких журналів) – і номад – спритник, що не пропустить жодної помітної виставки в Московії чи Курляндії. Нишпорка музейник фондів – і просто мрійник”: упасти в траву, потрапити в Британську енциклопедію, що первинніше? – Талан натхненного цвіркуна – оповідача (гай – гай, ще і в присутності 1 -го Президента України; фото закарбувало історичну мить, коли „вельможний гість” ніяковіє поруч з автором...) не скасовує талану головного. Мистецького, малярського. Неймовірність компютерних вигадок, як на мене, „трохи” перебільшена їх адептами. „Віртуальна реальність” мусила б сором`язливо знітитись у порівнянні з вислідом фантазії художника, значущість якої – не у рясноті складових, а у витонченості їх поєднань. Дві основні літери шкарупиної абетки: лінія і решітка (трикутник, ромб – з ними, в наслідок їх же складності – усе ясно „: набряклий Валерий Шкарупа. Посвящение Чюрлёнису, 2011 , холст, левкас, акрил, масло, 1 50х70 рубіновий „зрак” чи не засіяна паша, знак Трійці чи блискіт фібули – список припущень невичерпний). Лінія – лаконічний уламок решітки, випорснутий у простір без усякого подальшого натяку на лаконізм; „магічний квадрат”, розплющений праскою... Решітка – лінія, заплетена невигадливим вузлом перепендикулярів; гайок з ієромгамлених хрестів... Одне – обмежене іншим, але ним ж і живиться. Забудьмо, в тім, про рівновагу: лише завдяки пальцям автора, що випадково втрапили у кадр, можна здогадатися, що „жовта стріла” (привіт Пелевіну!) стриміє в хмари, а не послужливо в`ється долом. Ще б пак, „вверх / низ” (як і „день / ніч”), „ захід / схід” тощо), примислений нами, аби не розгубитись на пліснявій сирній головці, що зветься планета Земля, але більш ніде довкола. А „магічний квадрат” – тому і „магічний”, що одна і та сама фраза однаково читається у всіх напрямках, з двома діагоналями включно. І на Валерий Шкарупа. Объяли воды, 2001 , холст, левкас, акрил, масло, D-1 30. всіх мерідіанах – наш Орач Просторів, або ж SATOR – ШКАРУПА, і плуг його ковзає хвилями житейського моря. Решітка, викреслена художником, і справді нагадує „магічний квадрат” – у Валери, щоправда не 5, не 7 чи 4 клітинок з кожного боку (Так і в його призвіщі випадання однієї, літньої приголосної все ж унеможливлює асоціацію з білосніжним ореолом світового Яйця),. Тому замість загратованого просторового клаптя бачимо розпірку на фалдах Космосу. Клітка з розчепіреними стінками (лети, птахо, fly you way) і непевною кількістю чарунок; нехитра 1