Afisha.it press.afisha.it Літо 2017 | Page 39

Хто з арт-діячів тебе надихає? іти. Мене надихають усі без винятку маленькі діти, які хоч раз в житті три- мали олівця, бо їхня творчість завжди некомер- ційна, незалежна від думки оточуючих і не за- бруднена соціумом, а тому справжня і дуже емо- ційна. Діти, малюючи, не думають як себе пред- ставити і що скажуть критики мистецтва, вони висловлюють те, що відчувають насправді і роб- лять це як вміють. Нажаль, з віком ми втрачає- мо цю прекрасну спонтанність і чесність, над- то концентруючись на тому, що про нас дума- ють оточуючі». «Д Над чим працюєш сьогодні та які плани на майбутнє? ланів на майбутнє безліч і, звісно ж, грандіозних, серед них і перша де- бютна виставка у Римі, і спільний з іншими арт-діячами перформанс, і показ моєї особис- тої колекції одягу та аксесуарів, але це все згодом. На разі без деталей». «П Який присмак має творчість і чи сильно втомлює? вісно ж фізична втома присутня, особ- ливо, малюючи 20 годин підряд, але воно того варте і має свій специфічний присмак декількох літрів кави, цілком виснаженого тіла та нарешті спокійних розуму й серця». «З Твоє улюблене місце на Землі? б сказала місце і час. Коли о п’ятій ранку виглядаєш з намету десь у лісі, в горах чи на узбережжі, і робиш перший ранковий глибокий подих сві- жого прохолодного чистого повітря, яке вод- ночас очищає, оновлює і пробуджує тіло та розум. Ці миті дають мені відчувати себе живою та єдиною з всесвітом, їх можна порівняти тільки з процесом творіння. Ось тому наступне моє улюблене місце – це студія або, будь-який осо- бистий простір в якому я можу залишитися наодинці з мистецтвом. Природу бачу як безкі- нечний об’єкт мистецтва, який щохвилини змі- нюється, і цей шедевр ніколи не перевершити. «Я Питання, яке можеш задати самій собі? одна річ, дуже актуальна для мене, запитую це в себе майже щодня, усві- домлюючи швидкоплинність людського життя: «Що залишиться після мене? Що залишиться після тебе? Що залишиться після нас?» І не знаходячи відповідь, я повертаюсь до творчості, з такою зовсім маленькою і скромною надією, що хоча б одна з моїх робіт переживе моє фізи- чне тіло і милуватиме чиєсь око, а може і спровокує якусь емоцію чи наштовхне на певні роздуми!» «Є Тарас Марко Afisha.it Літо 2017 39