закохалася в цю країну. Оскільки знайшла тут багато людяності, прийняття, розуміння, співпереживання, допомоги від абсолютно незнайомих, чужих людей, що потім уже стали як рідні. Зараз я думаю, що бачити це і відкривати такі якості в собі і є найбільший скарб ».
Останні кілька місяців ти провела в Україні. Яких речей тобі бракувало з Італії?
« Ш уму в кафе і барах, публічних місцях загалом. В Україні дуже тихо! Овочів і фруктів взимку( яка триває до квітня-травня цього року:). Якби мені не казали, що в Україні можна купити все, були б гроші – не можна. А те, що можна, дуже відрізняється за якістю. Отого смаку мені бракувало. Але я прекрасно розумію, що в Україні такі умови, такий клімат, і це нормально.
З неочікуваного: мені бракувало посудомийної машинки. Це так само як протягом п’ яти років прати речі у пральній машинці, а потім в один день почати робити це руками. Дивне відчуття: для чого? Якщо можна вивільнити стільки часу. Але це, мабуть, більш стосується не Італії, а способу життя, до якого звикаєш. І останнє, водночас головне: дуже бракувало сонця, посмішок, простої людяності. Є таке російське слово, що відображає мої почуття повністю: « участие ». Воно означає сердечне ставлення до людини, співпереживання. Проте і тут, гадаю, нема в чому винити людей. Якщо треба постійно думати про те чим заплатити за газ, чи як оплачувати проїзд собі на роботу і дитині в школу, якщо його вартість піднімають декілька разів за останній час, то дуже легко зануритися у проблеми та негативізм. Тоді уже не до інших. Треба думати як виживати ».
Ти чимало подорожуєш по Апеннінському півострові. Яке місто чи місце займає лідируючу позицію в Top # mustGo Ольги Булдіної? Можливо є такі, куди б ти не повернулась за жодні гроші? А куди б ти поїхала та ніяк не випадало можливості?
« П одорожі – то така суб’ єктивна штука. Я щиро вважаю, що місто відкривається для нас через призму того з ким ми там перебуваємо, і які емоції отримуємо. Я знаю людей, що були обмануті, зневажені у найпрекрасніших містах Італії, і що сказали: « Я ні ногою більше сюди не ступлю », і водночас людей, що несподівано гарно проводили час у непримітних селищах, де б здавалося і нічого було дивитися. І як результат назавжди закохувались в Італію. Так само я знаю, що якщо Ви поїде туди зі мною, наприклад, то я не зможу не передати свою любов до цих місць! Якщо конкретніше, то це: Лігурія( там дуже спокійно, неймовірна природа, люди, не особливо дорого), калабрійські Шілла, Кьяналеа, Тропеа( дуже попівденному), Рим( його велич мені досі в голові не вкладається, як люди на декількох квадратних кілометрах центру могли створити усю ту красу), із північного – Південний Тіроль( гори, гори, гори... зовсім інша Італія та зовсім інші італійці). Я от як зараз думаю, чого це я Етну не назвала, або
Анастасія Лелик та Вікторія Гусенко учасники команди prima lezione
Afisha. it Літо 2017 27