звичай, ми асоціюємо італійців з посмішками, гучною і емоційною промовою, а ще з їх любов ' ю до вихідних і свят, яких в Італії безліч. Більшість з них мають багату історію, пов ' язані з важливими релі-
За гійними датами, а також несуть пам ' ять про те, що колись, всього трохи більше 150 років тому, Італія складалася з численних народів, етносів з їх власними традиціями і звичаями. Зрештою, сьогодні мало що змінилось в цьому плані. Італійці кажуть, що у них, що не день, то свято. Якщо не по всій країні, то в якомусь містечку обов ' язково відзначається день свого місцевого святого з розмахом, з ходою, з карнавалом!
8Б ерезня. Як не крути, та Весна розпочинається з жіночого свята. Свято весни, воскресіння і появи нового життя. Воно слугувало початком відліку нового року, важливою віхою у сільськогосподарському календарі. В цей день у багатьох народів світу традиційно важлива роль відводилась жіноцтву, підкреслювалась суспіль- на роль жінок як дружин, матерів, коханих.
Giorno delle Donne, або Міжнародний жіночий день, в Італії не є вихідним та все ж святковий, присвячений прекрасній половині і не може обійтися без квітів. Особливо в цьому відношенні пощастило продавцям мімози, адже саме ця квітка є визнаним символом італійського 8 березня. Щорічно по всій Італії напередодні і під час свята продається близько 17 мільйонів букетів мімози. Ще в 1946 році в перший 8 березня після війни Союз італійських жінок вибрав жовтий запашний подарунок символом свята.
19 березня в Італії відзначаються Festa del Papa- « День батька » і Festa di S. Giuseppe- « День святого Джузеппе ».
За народними віруваннями святий Джузеппе( Йосип), чоловік Діви Марії- захисник бідних і знедолених. Святкується в різних регіонах Італії, де обов ' язково влаштовуються спеціальні бенкети.
У Ліццано( Lizzano) дотримуються старовинного звичаю, що поширений у багатьох областях південної та центральної Італії, а, перш за все, на Сицилії і в Саленто. Цей звичай називається « Столи святого Йосипа »( Tavole di San Giuseppe).
У цей день в багатьох будинках накриваються величезні столи. Страви, звичайно ж, є традиційними місцевої кухні, від домашньої пасти до солодкої випічки. За традицією, на столі не повинно бути м ' яся. Велика увага приділяється числам. За стіл запрошують родичів або друзів сім ' ї, які в цей день уособлюють святих. Мінімальна кількість святих- 3( святий Йосип, Марія, немовля Ісус), максимальне- 13. Кількість « святих » обов ' язково має бути непарною. Для кожного святого готують 13 страв. Наприклад, якщо за столом збирається максимальна кількість запрошених « 13 », то страв буде 169. Господарі за стіл не сідають і приготованих страв не їдять. Для них це- пожертва та милостиня.
День святого Джузеппе також знаменитий тим, що по всій Італії, особливо в маленьких містах, ввечері влаштовують факельні ходи, а потім розводять величезні багаття. Цей культ вогню, на думку деяких істориків, повертає нас до одного з найпоширеніших у Стародавньому Римі свят- свято непереможного сонця « sol invictus », символу перемоги весни над зимою.
Пізніше свято увійшло в християнський календар і стало асоціюватися з втечею Йосипа, Марії і немовляти Ісуса з Єгипту.
Взагалі різноманітні урочистості та святкування, які влаштовують в березні-квітні в честь приходу весни, були надзвичайно популярні в Європі ще за часів Середньовіччя. І першоквітневе свято всіх дурнів, безперечно, було найвеселішим з них.
1К вітня- « брехня всесвітня » стара добра приказка знайома всім ще зі шкільних років. Першоквітневе свято відзначають у Франції( Poisson d ' Avril) та Німеччини( Aprilscherz), в англомовних країнах( April fool ' s day), в Мексиці( El Dia de los Inocentes) і навіть в Індії( Huli). А в Італії свято проходить під знаком риби!
« Першоквітневу рибку »- Pesce d ' aprile, як і в усьому світі, італійці відзначають, жартами один над одним і різноманітними розіграшами. Так, на вулицях міста можна зустріти людину з акуратно приклеєним до спини папірцем у вигляді рибки. У цукерниці може несподівано з ' явитися сіль, а всі годинники в будинку будуть показувати час на годину раніше. На думку деяких дослідників, традиція жартувати 1 квітня походить ще від античного фестивалю Деметрія, який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри.
Одразу ж після весняного рівнодення
Afisha. it Весна 2017 4