біль, страждання ».
Про « Солодка Даруся » ей роман повідає про людину в жорнах історичної колесниці. Це розповідь про Буковину
« Ц
і Галичину, шлях пізнання і шлях страждання, очищення і катарсису, сходження на людську Голгофу однієї людини- Дарусі ». Про втрату и втратили дуже велику частину України,
« М де йде сьогодні війна, саме через « нерозповідання » про історію всієї держави, через брак коштів, через брак волі, політичної в тому числі, через недооцінювання ситуації. Ми залишали цілі регіони( такі як Донбас) на відкуп тим, хто там нібито забезпечував спокій для київської верхівки, а тепер воно нам обернулося великою кров ' ю ».
Про творчість ворчість взагалі не залежить від грошей.
« Т Натхнення це є тяжка праця, як праця будівельника ». Про людину і час юдина як така, на мій погляд, не міняється,
« Л кров у неї залишається та сама, так само б ' ється серце, так само любить, народжує дітей, ненавидить людей, одружується і вмирає, плодить життя ». Про діяльність в Верховній Раді минулому скликанні в мене було 36 законодавчих ініциатив, 6 з них ухвалені законами.
« У
Один з них, яким я пишаюсь, є закон про позбавлення депутатських пільг. В цьому скликанні маю також 36 законопроектів, 11 з яких стали законами ». Про правду країна потребує правди. Коли почнуть говорити правду українцям про всі проблеми,
« У тоді багато чого стане на місце, але нам дуже зава-
« Дуже погано, коли людина в собі гальмує той вулкан, який в ній горить, і немає нікому сказати і ніхто її не чує ».
« Н
жає корупція та популізм. Бажання політиків сподобатися всім і сказати те, що люди хочуть почути, це на корені нівелює ». Про реформи юдей обдурили вже самою зміною акцентів,
« Л що реформи – це благоденство. Але реформа це є хіругічне втручання, операція, і це не завжди комфортно ». Про відповідальність нас, у людей, амнезія є найпершою хворобою суспільства. У нас немає політичної
« У відповідальності. Найпростіше звинувачувати верхівку, але ми всі потроху винні, та кожен в різній мірі. Як з себе не почнеш і на себе не розрахуєш, то ніхто нам не допоможе ». Про силу слова емає кращого способу переконати людину,
« Н що українська мова це « добре, гарно і потрібно », ніж мовою культури і літератури. Особливо під час війни, я пересвідчилась, що « слово » має силу десь на рівні з кулею ». Наголошуючи про цінність « слова », пані Марія підкреслила наскільки важливо, коли письменник приходить в іншу культуру розповідати про « свій світ », свою ідентичність, паралельно підтверджуючи це розповідями про презентації своїх книжок в Європі( Австрія, Німеччина, Франція і т. д)». Про силу духу и нація страждання, але якби ми були
« М нацією, яка тільки зациклена на поразках, то ми б, напевно, не змогли вижити в таких умовах ». Про спілкування авіть якщо спілкування гостре, воно корисне. Ніколи не треба боятися гострих розмов і коли вони в очі. Дуже погано, коли людина в собі гальмує той вулкан, який в ній горить, і немає нікому сказати і ніхто її не чує ».
Щи ро дякуємо шановним пані Марії Матіос, акторам Івано-Франківського театру ім. Ів. Франка на чолі з його директором та художнім керівником- Ростиславом Держипільським, за можливість поринути в українську культуру за її межами!
Автор та фото: Mari Kornilevska
Afisha. it Весна 2017 18