рюють зі сторонніми на вулиці.
Життя в Одесі б'є ключем, тут
весело працювати і не менш
весело відпочивати.
У прагненні зберегти дух веселої
Одеси, щороку 1 квітня в місті
відбувається смішне шоу,
справжній карнавал гумору —
Гуморина. Хоч це і не офіційне
свято, в цей день в Одесі не пра-
цюють багато шкіл, а студенти
не поспішають на лекції, адже їм
аби привід дай, а тут ще й такий
грандіозний.
Барвиста карнавальна хода
гумористичних персонажів, маса
художників, що пропонують на-
малювати ваш гротескний пор-
трет, боді-арт, клоуни, акробати,
фокусники, музиканти — одеська
гуморина не скупиться на всілякі
видовища і розваги. Тут важко
втриматися перед тим, щоб не
нап’яти на себе маску, поро-
лоновий ніс чи вуха яскравих
кольорів. А надувні молотки,
гелеві кулі й свистки видно та
чути на кожному кроці.
Зрозуміло, що сміх не
припиняється увечері 1 квітня.
Жарти одеситів звучать цілий
рік, адже жартувати для жителів
цього теплого південного міста —
все одно, що дихати.
Яшенька, тебе пять лет, и ты учишь английский!?
- Да. Я женюсь и поеду в Америку в 25 лет.
- Умница! Только вот зачем же жениться, а по-
том лететь, это же тратиться на два билета!
Одесский дворик. Соседка спрашивает стари-
ка:
- Рабинович, вам, наверное, скучно живётся?
- Отчего же таки скучно? — возражает тот. —
Целыми днями я сижу и думаю.
- Ну а что же вы делаете по праздникам?
- О, по праздникам, — оживляется Раби-
нович, — я таки позволяю себе маленькую
роскошь: просто сидеть.
Альона Комарова
31