Любов Забашта
Рідна мова
Пролетіли роки, ніби білі лелеки
Від того озеречка, від моєї ріки,
І кохання далеко, і юність далеко,
А вони все у небо летять з-під руки.
Білокрилі мої, ви лелеки чи, може,
Мені суджені, мабуть, іще з пелюшок
Мого серця вкраїнського дикії рожі,
Що засіяли стільки життя сторінок?
Прийняла я дарунок від нені — то мова,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінково,
Будьте вдячні матусі, і дочки й сини!
Будьте вдячні народу, бережіть теє слово.
Що гранилось віками у битвах, в трудах,
Воно визріло вже і співа колосково —
Синя птиця народу — на буйних вітрах.
Забашта Л. Рідна мова / Л. Забашта // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 126.
Дмитро Луценко
Рідна мова
…У ній усе:
діброви й верболози,
Дніпра і Ворскли витканий атлас,
козацька доблесть і кріпацькі сльози,
ще й дума та, що вистраждав Тарас.
Розмай Карпат, де юниться на скелі
смерічка недоторкано-струнка,
незгасне сяйво вбогої оселі,
що нам дала у спадщину Франка.
Діброви праслов'янської Волині,
з журбою Мавки й болем Лукаша,
де гордою Кассандрою і нині
вита бентежна Лесина душа.
Мов писанки хатини сіл затишні,
в курганах скіфських сива далина.
Та усмішка жива Остапа Вишні,
та пристрасть Ярослава Галана.
О рідна мово!
Є ще люди ниці зрікаються, бува, і матерів!
А я твої троянди й чорнобривці
любов'ю до пелюстки обігрів.
Ти — крона й корінь рідного народу:
батьків, дідів, і прадідів, і пра...
Луценко Д. Рідна мова / Д. Луценко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 128-129. 126.
Дмитро Білоус
Рідне слово
Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.
Білоус Д. Рідне слово / Д. Білоус // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 133.
16